• Авторизация
Дневник soroka_beloboka Лента друзей - Дневник - Полная версия


Лелеки своїх гнізд не забувають ... 21-01-2020 14:33 к комментариям - к полной версии - понравилось!

Это цитата сообщения Miledi1950 Оригинальное сообщение

Лелеки своїх гнізд не забувають ...

 

[600x]

Іван Боришко (Тайхо Кокі)
народився 29 травня 1940 р. у м. Сікука на Сахаліні. Його тато – Маркіян Боришко родом із села Рунівщина Полтавської губернії (тепер Зачепилівський район Харківської області). Він переселився на Сахалін у 1900 р., через 5 років Південний Сахалін перейшов під владу Японії. Працьовитий підприємливий Маркіян орав, сіяв, тримав корів, коней, овець, чорнобурих лисиць. Зрештою обзавівся звірофермою, пекарнею. Казали, що Маркіян підпрацьовував контрабандою. Високий, красивий холостяк був мрією багатьох дівчат. Любив Боришко-сан гарні костюми-трійки, ціпок; унадився Маркіян шити костюми у Наї Кійо. Молодша на 18 років японка була вчителькою з пошиття європейського одягу. Через сварку із батьками дівчина виїхала на Сахалін, де працювала швачкою у ательє.

Познайомилися молоді, покохалися, одружилися. Знайшлося їм трійко синів і дочка. 29 травня 1940 року народився молодший син Іван, якого мама називали Кокі. Та війна зруйнувала родинне щастя. У 1943 році за підозрою в шпигунській діяльності, поліція розлучила Маркіяна Боришка з сім’єю: помістила його в резервацію в селі Мікінай, де утримували осіб слов’янського походження.

9 серпня 1945 р. після Другої світової війська СРСР окупували Сахалін; півострів перейшов під контроль СРСР і Маркіяна з дружиною розлучили назавжди: Наї з дітьми репатріювали до Японії, Маркіяна – не відпустили… Українець знав мови, місцеву обстановку, тому 3 роки мусив працювати перекладачем японської у контррозвідці «Смерш». У 1949 році як «чуждый советской власти элемент» був засуджений на 10 років ув’язнення.

Будував Маркіян Карпович залізницю Комсомольськ-на-Амурі-Победіно; на Сахаліні з тунельним переходом і поромною переправою через Татарську протоку. Відбув й у 1954 році був амністований, працював сторожем Сахалінського обласного музею; мріяв знайти родину, дізнатися про їхню долю. 15 листопада 1960 р. в лікарні Южно-Сахалінська Маркіян Боришко помер від запалення легень.

Киї теж довелося нелегко: після повернення на північний японський острів Хоккайдо дружину «російського шпигуна» родичі не признали. Сама виховувала дітей, часто переїздила. 7-річний Кокі поступив до початкової школи Нісі містечка Іванай. У вільний час разом із мамою торгував на базарі соєвими бобами. З 1956 року Кокі Ная почав кар’єру сумоїста у школі Ніносьо Секібе. У травні 1959-го взяв собі псевдо Тайхо, що перекладається як «Великий фенікс, Лелека» й у 1960-му виграв свій перший турнір, отримав імператорський кубок.

1961-ого року 21-річний Тайхо Кокі отримав найвищий та довічний титул йокодзуна. Наймолодший чемпіон за всю історію сумо у фінальній сутичці поєдинку ухопив суперника за мавасі і виштовхав його з майданчика. Тайхо Кокі – єдиний борець в історії сумо, який 12 років був у вищому дивізіоні японської професійної ліги сумо і щороку отримував перемоги.

[600x]

Могутній, високий (187 см.) сумоїст був визнаний першим красенем Японії. У 1966 році він одружився з дочкою власника японського готелю. Знайшлося молодятам троє донечок.

[600x]

Та за все треба платити. Заплатив за славу скандалом, що виник через суддівську помилку. Розплатився за перемоги двома поразками від молодого Таканохана Кенсі. 30-річний Тайхо Кокі закінчив свою спортивну кар’єру, відкрив власну школу.

За швидке набирання ваги заплатив здоров’ям: жорстка дієта… У 37 переніс інсульт, був частково паралізований, відновився, продовжив тренерську роботу. Після другого серцевого нападу Тайхо втратив рухливість лівої сторони тіла, частково повернув координацію, але довелося пересуватися в інвалідному візку.

У 2003 році Тайхо Кокі передав керівництво школою своєму зятю та найтитулованішому учневі Озуцу Такеші.

Все життя Іван Боришко розшукував батька. Він не вірив у його смерть. Влітку 1965-го побував у Хабаровську та москві. Тайхо-сан намагався налагодити зв’язки з Україною: у 2002 р. 62-річний йокодзуна навіть хотів відвідати українське село Рунівщина Харківської області на 850 мешканців, оглянути місця, де народився його батько, але не отримав дозволу від японської влади. Та впертюх знайшов вихід: відправив в Україну племінника, японського журналіста Ітіро Фудзінорі, який навчався у москві і знав російську мову. Виконуючи волю Тайхо Кокі племінник привіз дядькові в Японію джерельну воду та жменю української землі.

19 січня 2013 р. від шлуночкової тахікардії, ускладненої серцевою недостатністю, в одному з госпіталів Токіо помер 72-річний Іван Боришко, японське ім’я — Ная Кокі; відомий світу як Тайхо Кокі (Великий Птах, Лелека) – японський спортсмен-сумоїст українського походження, прозваний “великим йокодзуною ХХ століття”. До січня 2015 року він був єдиним сумоїстом, який виграв Імператорський кубок 32 рази. Тайхо Кокі – почесний громадянин Японії.

Фото: з офіційного сайту Тайхо Кокі
Автор: Гпннп Черкаська

 

вверх^ к полной версии понравилось! в evernote
Комментарии (1):
Miledi1950 21-01-2020-16:04 удалить
[150x] Доброго Вам дня й гарного настрою!
Обратиться - Ответить - К полной версии


Комментарии (1): вверх^

Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.

Дневник Лелеки своїх гнізд не забувають ... | soroka_beloboka - Дневник soroka_beloboka | Лента друзей soroka_beloboka / Полная версия Добавить в друзья Страницы: раньше»