Бойовий гопак - це унікальна бойова система духовного і фізичного вишколу, відтворена на основі елементів традиційного козацького бою та рухів, що збереглися в народних танцях (гопак, аркан, козачок, метелиця). Бойовий гопак - це лицарське мистецтво українсь­кого народу, яке достойно конкурує з японським карате, китайським кунг-фу, грецьким панкратіоном, французьким саватом, американським кік-боксінгом, бразильським капу-ейро, тощо.

"береженого - Бог береже, а козака - шабля стереже" ©
"Сила служить Ідеї і Праву. Сила є збройним рам'ям Права і Правди" ©
"рабів до раю не пускають" ©

1. Слово "гопак" походить від вигуку “гоп”, що позначає стрибок, притупування в танці. Етимологічний словник української мови подає стосовно цього слова таку інформацію: “Гоп (вигук), гопа, гопашеньки, гопати, гопкати, гопцювати, гопак (танець), гопи і гопки “стрибки в танці” (вдарити в гопи “танцювати”)”. Існує ще одне твердження про те, що слово гопак поряд із українським “гоп”, яке походить від готського hopp, hops, пов’язане з hupfen – “стрибати”. Деякі санскритологи вбачають в українському слові "гопак" - санскритський корінь "гопало" - захисник, охоронець. В індуїзмі, Гопало - покровитель пастухів, зображений танцюючим. Гопки - так-звані танці пастухів, присвячені Гопалу.



2. Коли козак потрапляв на Січ, його одразу скеровували на навчання – читати-писати, грати на музичних інструментах і — танцювати. В наш час останній пункт здається трохи дивним. Однак лише на перший погляд, насправді під час танцю козаки відпрацьовували основні бойові елементи — блискавичну швидкість, потужні удари рук і ніг, сталеву стійку й тактику, характер і емоційній заряд. Це був імпровізаційний танець для відображення благородного двобою – один чоловік приймав виклик іншого, і вони починали “вистрибувати”, “робити вихиляси”, “витинати голубці”, “забивати гопака” та “сідати гайдука” – хто кого перетанцює.

Декілька років таких танців, і хлопчина перетворювався на справжнього воїна. Бо виконувати такі рухи без натренованого тіла просто неможливо. Досвідчені козаки знали логіку танцю: вони починали рухатися повільно, відкриваючи танець простими кроками і закінчуючи наскоками й карколомними стрибками. Це мистецтво призначалось виключно для чоловіків і вміння передавались від батька до сина. Знищення Запорізької Січі Катериною ІІ у 1775 році стало кінцем бойової традиції і бойовий Гопак на довгий період став просто танцем. До речі, батько українського боксера Василя Ломаченко, поставив сину єдину умову - якщо він хоче займатися боксом, то повинен обов'язково ходити на українські традиційні танці. Ось чому у Ломи настільки ефективна швидкість і робота ніг, одна з кращих в світовому боксі.



3. Гопак - це не тільки мистецтво бою, мистецтво танцю, а ще й гармонійна система виховання особистості і духовного розвитку. Гопак передбачає, окрім спортивної підготовки, ще й володіння традиційною зброєю, обов’язково спів, гру на музичних інструментах, ораторське мистецтво, написання віршів, вивчення мов. Особливу увагу приділено розвитку розумових та духовних якостей/здібностей людини.



4. У бойовому гопаку діють 7 рівнів майстерності, три з яких дають право бути виховником. Перші три рівні - учнівські: Жовтяк, Сокіл, Яструб. Проміжний, що відповідає кандидату в майстри спорти - Джура. Мистецькі - Козак, Характерник. Волхв - є найвищим ступенем, де йде перехід від чистої фізичної роботи в площину духовну та енергетичну. Починати займатися бойовим гопаком можна з 3-х років - такий наймолодший вік деяких спортсменів. Верхня вікова межа не обмежена.



6. Володимир Пилат - один із сподвижників бойового гопака, український знавець і дослідник бойових мистецтв. Упродовж сімнадцяти років вивчав східні мистецтва двобою, був сенсеєм, майстром карате, а з початку 80-х років ХХ століття розпочав дослідження українських танців. Взявши за основу гопак і метелицю, новатор виявив низку елементів, схожих з бойовими мистецтвами й характерних лише для українських танців. Східні бойові техніки та танцювальні рухи В. Пилат поєднав з традиційною школою самозахисту, що побутувала на Галичині, і таким способом створив нове, суто українське, бойове мистецтво, яке отримало назву “Бойовий Гопак”.

Напрацьовані матеріали було викладено у його книзі “Традиції української національної фізичної культури” (1991), а книга “Бойовий Гопак” (1994) була повністю присвячена лицарському мистецтву України і в широких колах української громадськості названа його букварем.

У 1997 році В. Пилат створив у Львові Центральну школу бойового гопака, яка займається популяризацією гопака в Україні. У серпні 2001 року створено Міжнародну федерацію бойового гопака, президентом якої також було обрано Володимира Пилата. З інтерв’ю, що взяв історик І. Чорнописький у Володимира Пилата, на запитання, які основні філософські орієнтири бойового гопака, головний гопаківець відповів:

“Міфологічна концепція “бойового гопака” орієнтована на арійське походження українського народу та його арійську спадщину. Філософська концепція збудована на кращих здобутках національної еліти українського народу. Головні орієнтації: правдолюбство і правдоборство, потужна звитяга з силами темряви і зла в ім’я торжества добра і любові позитивної творчої сили, що сприяє розширенню всесвіту, творенню найдосконаліших форм життя, трансформації тілесного в духовне”.



6. Гопаківець − це новітній лицар України, гідний слави своїх далеких предків, шлях якого лежить через жертовне служіння своєму народові. Ким би він не став у житті, завжди і всюди його призначення − прославляти і захищати своє рідне. Володимир Пилат: "У бойовому гопаку головне - плекати гордих людей, які люблять свою землю і не мають комплексу меншовартості й страху."

7. Характерні риси гопака як танцю − сила і спритність, героїзм і благородство. У своїй основі – це імпровізаційний танець, який виконували лише чоловіки. Гопак можуть виконувати один (обов’язково чоловік), двоє, троє і більше танцюристів. Перших змін гопак зазнав, коли партнеркою чоловікові стала жінка. Вона надала цьому танцю грації та елегантності. У сценічній обробці гопак має відповідну композиційну структуру, яка складається з окремих танцювальних фігур, що в чергуванні утворюють його орнаментальний малюнок.

Танцюристи пересуваються парами по колу, хлопці змагаються у спритності та наполегливості. Дівчата весело їх заохочують до нових трюків, і, відокремившись, скромно і гідно танцюють ліричну частину. Потім знову вступають хлопці − це шквал віртуозних присядок (гайдук), широких стрибків і всіляких примхливих обертань. Ці та інші характерні рухи танцюристи намагаються виконати блискуче, вкладаючи в них усе своє вміння та здібності. Фінал гопака бурхливий, веселий, феєричний і темпераментний.

Проте гопак завжди відзначається героїчним забарвленням. Гопак як танець був відроджений Павлом Вірським - у 1940 році ним був заснований ансамбль танцю і пісні України. Саме цей балетмейстер створював академічні танцювальні композиції на основі класики і традиційного фольклору, і поставив той знаменитий танець-гопак, який є візитівкою України.



8. Костюм, одяг гопаківця - червоні шаровари, кольоровий пояс, вишита сорочка, загострені чоботи. По своїй суті вони повністю повторюють форму військових козацьких часів. У шароварах не парко й зручно розтягуватися, вишиванка на відміну від кімоно ніколи не розхристується. Пояс захищає живіт, поясницю і наднирники.

9. Візантійський історик IX століття Лев Диякон у «Хроніках», описуючи походи князя Святослава, називав волхвів дітьми сатани, що навчалися мистецтву воювати за допомогою танців. Найдавніше зображення гопаку – антські фігурки з Київщини 6 століття – так званий Мартинівський скарб.

10. Бойовий гопак - не єдина система козацького бойового звичаю. Поряд існують й інші, такі як: СПАС (Олександ Леонтійович Притула), ХОРТИНГ (Едуард Анатолійович Єрьоменко). Усі вони визназні офіційно українськими видами спорту.



Унікальні раритетні відео гопака: