Шкода тебе, Україно,
Шкода тебе й сумно
Радять собі твої діти
Зовсім нерозумно.
Мають вже третій десяток
Власную країну,
Але з рабства вікового
Не випрямлять спину.
Та що вона бідна зробить,
Як цвіт погубили,
Цвіт нації весь під корінь
У землю зарили.
Не дали плодам дозріти
Власних думок, долі
Окупанти історію
Іншу вчили в школі.
Вчили синів твоїх й дочок,
Зав'язавши очі,
Щоб не бачили, не чули
Ми слова пророчі.

В нас героями були
Кати України,
Як ти взагалі воскресла
З такої  руїни?
У Полтаві скільки літ
Прославляли бій,
Прославляли ворогів,
А не народ свій,
Який не бажав москви,
Прагнув вільно жити
І Батурин показав,
Які московити.

Відновили пам'ятник
Другій Катерині,
Яка зруйнувала Січ
І пройшлась по спині
Шпіцрутеном, канчуками,
Палями, вогнем..,
Як це можна зрозуміти?
А ми з цим живем.

Накладали анафему
На кращих синів,
Мазепинці, Петлюрівці,
Бандерівці... Слів,
Ядовитих не жаліли
На найкращих з нас
І до чого добрехались
Бачимо в наш час.

Кращі сини України
За неї воюють,
Та здається так, що більшість
Пострілів й не чують
І не бачать, і не хочуть
Бачити - ВІЙНУ!
Розуміти, що на світі
Маємо одну,
Одну Матір-Україну
Другої не буде,
Пробудися, схаменися
Український люде.

© Автор: Олекса Терен