• Авторизация
Дневник стелика Лента друзей - Дневник - Полная версия


ВИРІС В РОСІЇ, ПОМЕР ЗА УКРАЇНУ: ІСТОРІЯ НАЦГВАРДІЙЦЯ, ЩО ЦІНОЮ ЖИТТЯ ПОПЕРЕДИВ ПІДСТУПНИЙ НАПАД ВОРОГА... 02-09-2017 22:24 к комментариям - к полной версии - понравилось!

Это цитата сообщения Miledi1950 Оригинальное сообщение

Виріс в росії, помер за Україну: Історія нацгвардійця, що ціною життя попередив підступний напад ворога...

 

СЛАВА ГЕРОЯМ!


“Ось наша висоточка, там далі пам’ятник героям, які обороняли цю висотку проти німецьких загарбників. А тепер ми вже обороняємо її проти російських загарбників. Нічого, все буде нормально”, – це відео нацгвардієць Вадим Наумов зняв 1 вересня 2014-го.

За кілька годин до загибелі. На ньому він разом із побратимами тримає висоту поблизу Іловайська.

“Такий веселий, позитивний, доброзичливий, добрий.
Він був дуже хорошим другом, надійним другом і підтримкою… Він мені нічого не розказував. Він прийняв рішення сам”, –
згадує мати Інна Наумова.

Бабуся їй вторить: “Перші слова які були Вадима, це “бабуся, Україна гине, треба відстояти Україну”.

Вадиму Наумову було лише 22. З них 13 років – він прожив у росії. Цікавився військовою історією, багато читав та понад усе – любив музику. В рідному Козятині на Вінниччині ще підлітком зорганізував рок-гурт “Арос”, у якому грав на гітарі.



Далі – призов до армії, до президентського полку. Втім, сам Вадим просився служити у спецпризначенні, так потрапив до підрозділу “Барс”. І з початком АТО сам попросився на передову. Лише після другого рапорту потрапив до Слов’янська.

“Він українцем був на генетичному рівні, не дивлячись на те, що половина крові все ж таки була російська. Навіть з дитинства, от його ніхто не вчив, а він завжди казав “я козак”, – розповідає мати.

Друга ротація. Його підрозділ потрапляє до Іловайського оточення. Вадим був на посту, коли ворог підійшов підступно – на автобусах з білими прапорами та табличкою “діти”.



Він встиг попередити командира про атаку, чим врятував життя побратимів. “Сказали, що він перебігав з місця на місце. Це означає, що він імітував велику кількість людей – вистрілив з одного місця, потім з іншого. Територія після бою була зайнята сепаратистами, вони не могли одразу підійти”, – каже Ірина Наумова.

Відтоді Вадима шукали майже три місяці, ані серед живих, ані серед загиблих він не значився. Знайшовся у моргу окупованого Донецька з вогнепальним пораненням у ногу. За висновками медиків, боєць стік кров’ю. Рідня помітила – Вадим зовні був дуже схожим на свого прадіда, який воював у Другу світову.



Тепер їхні медалі за мужність лежать в одній коробці.
Мати Вадима живе пам’яттю про сина – разом із матерями інших загиблих бійців зробили на Вінниччині Алею слави, пишуть книжки про загиблих на війні земляків.

“Я не можу його обняти, я не можу йому розповісти,
як я його люблю, як я сумую. Він – постійно зі мною…
от постійно... думка тільки про нього”.






[50x]
[150x]

 

<

вверх^ к полной версии понравилось! в evernote
Комментарии (1):
Miledi1950 02-09-2017-23:17 удалить
Гинуть невинні молоді люди, які б мали ще жити і жити, вчитись, одружуватись, виховувати дітей... Сиротіє Україна мертвими синами... Невимовний жаль і туга... Дякую за цитування... доброго Вам вечора!
Обратиться - Ответить - К полной версии


Комментарии (1): вверх^

Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.

Дневник ВИРІС В РОСІЇ, ПОМЕР ЗА УКРАЇНУ: ІСТОРІЯ НАЦГВАРДІЙЦЯ, ЩО ЦІНОЮ ЖИТТЯ ПОПЕРЕДИВ ПІДСТУПНИЙ НАПАД ВОРОГА... | стелика - дневник стелика | Лента друзей стелика / Полная версия Добавить в друзья Страницы: раньше»