Колись на світі жив юнак. Він був такий прекрасний, що його покохала сама богиня Любові. І не просто покохала, а через любов спустилася на землю, щоб бути його дружиною, ділити прикрощі й радощі, і у всьому належати лише йому.

Ішли роки. Тепер уже чоловік дуже любив свою дружину, але був глибоко нещасливий і настільки, що вирішив піти від неї. Він прийшов до своєї смертної дружини, а насправді богині Любові, і сказав:

- Люба моя! Я оженився на тобі з кохання. І всі ці роки лише ця любов рятувала мене у всій глибині нещастя нашого шлюбу. Не знаю, у чому справа, але мені дуже погано з тобою, тому я йду.

Дружина йому посміхнулась і сказала:

- Любий мій! Усе так, як ти сказав. Але, перш ніж підеш, ти повинен знати: я не просто смертна жінка, а сама богиня Любові. А це означає, що якщо любити мене правильно, то я стану саме такою, як потрібно люблячому чоловіку.

- Невже я не любив тебе? - здивувався чоловік. - І невже в ті хвилини, коли любов залишала мене, я не бажав гаряче любити тебе вічно? Що означають твої слова?

- Любий мій! Усе так, як ти сказав. Але любити правильно означає знати, чого тобі самому треба.
[403x604]