А сотню вже зустріли небеса.. Летіли легко, хоч Майдан ридав.. І з кров? ю перемішана сльоза.... А батько сина ще не відпускав.. Й заплакав Бог, побачивши загін-- Спереду-- сотник , молодий, вродливий. І юний хлопчик в касці голубій. І вчитель літній--сивий-сивий.. І рани їхні вже не ?їм болять.. Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло.. Як крила ангела, злітаючи назад. Небесна сотня в вирій полетіла...