Здогадатись, що тут, серед боліт Полісся стояла колись одна з найпотужніших руських фортець – важкувато. Як і прийняти той факт, що з цих місць походить одна з найшляхетніших князівських литовсько-польських родин.
Тим не менше, навіть назва села говорить сама за себе: рід Чарторийських, нащадків Ольгерда й Гедеміна отримав своє ім’я завдячуючи цьому старовинному містечку на березі річки Стир.
Назву цю легенда пов’язує таки з нечистою силою. Ніби як колись через сильну зливу вода порила в тутешніх пагорбах безліч ровів, завдаючи чимало шкоди мешканцям сільця. Люди побачили в цьому “чортову силу” й назвали село ЧортоРиєм.
Перша писемна згадка датована 1100-м роком пов’язана з іменем князя Давида Ігоровича, внука Ярослава Мудрого. За давньою руською традицією князь все життя боровся за якісь там землі й престоли, проте одержав у підсумку не так багато, як хотів: Острог, Дубно, Буськ, ще кілька міст і Чорторийськ.
Років сто по тому місто було вже чималою, а головне – неприступною фортецею. З княжим замком, могутніми стінами, валами – все як годиться. Ймовірно тоді ж тут було засновано і перший монастир.
Якийсь час Чорторийськом володів Данило Галицький (з 1228-го), а пізніше ― господарі Турово-Пінського князівства. У 1330-му їх землі опанувало Велике князівство Литовське.
Родоначальником став князь Василь Чарторийський. Маючи у володінні величезні землі князі не забували й про родинне гніздо – найбільший розквіт містечка був саме за їх панування. Ними ж було розбудовано православний Троїцький монастир. Де, як мінімум один з роду ― Михайло Чарторийський, ― заповідав себе поховати в 1582-му.
За якийсь час рід поділився на дві гілки, одна облаштовується в Корці, а друга, важливіша, у Клевані. Як я вже згадував в тій історії, Чарторийські приймають Люблинську унію, а опікувані ними храми ребрендять в католицизм.
Не знаю, з якої причини, але в 1601-му родовий маєток продають мінському воєводі Яну Пацу. А от новий парафіяльний костел в 1639-му на місті старого дерев’яного храму будується коштом Андрія Ліщинського.
Вже як собор домініканського монастиря 1736-41-му храм перебудували. Бароковий костел проектує Павло Гижицький, автор десятків храмових комплексів у Луцьку, Ковелі, Кременці, Полонному, Володимирі.
Паци, теж давній литовсько-польський рід, не залишились осторонь політичних подій 1830-31-го. За участь у польському повстанні Федора Паца його маєтності конфіскував царський уряд. Домініканський монастир закрили, а храм, висвячений на честь Успіння Пресвятої Богородиці, передали православній церкві.
Під час Першої світової собор сильно понищено ― тут походить лінія фронту. Стараннями прихожан і ксьондза до 1930-го костел поремонтували.
Перед костелом стоїть колона-ровесниця.
А позаду ― скромна дерев’яна церква. Її в 1921-му купив у сусідньому селі Осниця купив місцевий священик. За одну ніч розібрали і річкою переправили до Старого Чарторийська. Церква служила місцевій православній громаді в час, коли за Польщі, з 1920 по 1939 роки собор був знову католицьким.
Друга світова залишає на тілі храму свіжі рани. З 1951-го у громади собор знову забирають ― адже тут так зручно тримати зерно. Проте і для цих потреб з 1975-го церква перестає служити. Храм стоїть в запустінні аж до 1999-го, коли його передають церкві й засновують Хрестовоздвиженський чоловічий монастир.
Отець Володимир розповів, що в перші часи після відкриття монастиря братія змушена була служити лише в суботу та неділю, а решту часу присвячувати прибиранню сміття.
― Цілий рік ми витратили на те, щоб тільки вичистити це сміття та викорчувати двохметрові дерева, які росли зверху на соборі. Тому нам вистачало тільки такої роботи.
Завдяки їх старанням у білому барокову красені зовсім не вгадується колишня руїна. Деяка облупленість, що вочевидь стала наслідком використання не надто якісних будматеріалів, лише додає старому храму шарму. В цій мало не літописній ідилії не одразу й зауважуєш, що зовсім поруч проглядаються башти Рівненської АЕС.
Навколо монастиря довершують зведення кам’яної огорожі з розмальованими надбрамними вежами. Майже як в часи, коли на цьому місці, між чортовими ровами, на березі Стиру стояла руська фортеця.
Старий Чарторийськ на Google-картах. Проїзд на автомобілі від Києва – 360 км (біля 4,5 годин дороги), від Луцька– 100 км.