Десь недалечко,там, плаче згорьована мати –
Сина її поховали, в промерзлій землі.
Так не хотіла його на війну відпускати,
Знала,що потім зустріне – а може і ні.
Так не хотіла його на війну відпускати,
Бога молила : « Не треба, не треба війни…»
Син їй казав : « Мамо,треба її рятувати…
Хто,як не ми – Батьківщини своєї сини?»
Мати скорилась думкам свого юного чада –
З болем промовила сину настумні слова :
« Тільки вертайся живим, мого серця відрадо,
Більше ж «скарбів», окрім тебе, у мене нема.»
Син пригорнув свою неньку до палкого серця,
Пообіцяв їй верутись невдовзі живим,
Жаль, він не знав ,що війна – не без смерті ведеться,
Й не доведеться нікому побачитись з ним.
Десь недалечко,там чути, як грає оркестр,
«Кача там плине», а сльози течуть по труні.
Плаче згорьована мати, а з нею – маестро
Птахом,казав,повернеться Сергій навесні…..