Григорій Савич Сковорода
(1722 — 1794)
видатний український просвітитель-гуманіст, філософ, поет і педагог.
видатний український просвітитель-гуманіст, філософ, поет і педагог.
Біографія
| 3 грудня 1722 року | День народження Григорія Савича Сковороди . Двісті років не було навіть відомо, в якому місяці і якого числа він народився. Тільки в рік ювілею(200-річчя з дня народження) перекладач Петро Пелех віднайшов у листі до М. І. Ковалинського від 22 листопада 1763 року розповідь про те, як провів день свого народження Григорій Савич Сковорода. Ця автобіографічна вказівка є досі єдиним документом, що засвідчує дату народження Григорія Савича Сковороди |
| 1738 р. | Григорій Сковорода вступає до Києво-Могилянської Академії. |
| 10 серпня 1742 р. | Згідно царського указу "Про набір співаків у двірську капелу"... дев'ятнадцятирічний студент із Києва стає "придворним уставщиком", тобто солістом придворного хору цариці Єлизавети, що любила тішити себе слуханням співу, особливо українських пісень. |
| 1744 р. | з валкою Єлізавєти Петрівни Григорій Сковорода повертається до Києва й продовжує навчання в Академії. |
| 1750 р. | подорож до Венгрії і далі по країнах Західної Європи. |
| 1753 р. | Григорій Сковорода повертається із-за кордону. |
| 1 липня 1753 року | написаний перший датований вірш Сковороди, присвячений вступові на єпископську кафедру в місті Переяславі Іоанна Козловича. |
| 1753 — 1754 | час написання трактату «Рассуждение о поэзии и руководство к искусству оной». |
| 1754 р. | усунення Григорія Сковороди з посади вчителя піїтики в Переяславській семінарії. Григорій Савич наймається домашнім вчителем до маєтку Каврай поміщика Степана Томари. |
| 1755 р. | подорож до Москви і перебування в Троїце-Сергіївій лаврі. |
| 1755 | Григорій Сковорода знову живе в селі Каврай в Степана Томари. |
| 1757 | Створення перших віршів збірки "Сад божественних пісень" |
| 1759 р. | Григорій Сковорода починає викладати піїтику у Харківській духовній колегії. |
| Влітку 1760 р. | після сварки з архімандритом Гервасієм Сковорода Григорій йде з колегіуму. |
| 1760 — 1761 | перебування в селі Стариця. |
| Влітку 1761 року | повернення Григорія Сковороди до Харківського колегіуму. |
| 1761 — 1764 | Григорій Сковорода — вчитель синтаксису та грецької мови в колегіумі. |
| 1764 р. | Разом з Ковалинським Григорій Сковорода їде до Києва. Але з Києва швидко вернувся на Слобожанщину. З огидою відкинув запросини "стати стовпом церкви" і щасливо повернувся до гаряче люблених садів, осель, балок і полів Харківщини. |
| 1766 р. | Знову запропонували викладати в Харківському колегіумі предмет основи доброчинності, на що Григорій Савич охоче погодився і написав з цією метою посібник "Вхідні двері до християнської доброчинності для молодого шляхетства Харківської губернії". Цього ж року Григорій Сковорода усамітнюється в гужвінському лісі на околицях Харкова і створює свій перший філософський діалог «Наркисс». |
| 1767 р. | написано діалог «Асхань». |
| 1768 — 1769 | Григорій Савич Сковорода викладає катехізис в додаткових класах при Харківському колегіумі. |
| 1769 р. | початок странницького періоду в житті Григорія Сковороди. |
| 1770 р. | останні відвідини Києва. Григорій Сковорода три місяці живе в Китаєвій пустині, звідки перебирається до ахтирського Троїцького монастиря. |
| 1772 р. | написаний «Разглагол о древнем мире», одразу після нього — «Разговор пяти путников о истинном щастии в жизни». |
| 1774 р. | з початку цього року Сковорода Григорій живе в селі Бабаї на околиці Харкова. Тут він закінчує збірку "Байки Харківські" і дописує діалог "Кільце. Дружня розмова про душевний світ". |
| 1775 р. | Григорій Саввич присвячує В. С. Тевяшову свою нову роботу — діалог "Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу". |
| 1776 р. | написано трактат «Икона Алкивиадская». |
| 1781 р. | подорож до Таганрогу. |
| 1783 р. | в Бабаях Григорій Сковорода закінчує роботу над діалогом «Брань архистратига Михаила со сатаною». |
| 1783 — 1785 | в цей період написані три праці: «Беседа 1, нареченная observatorium»; «Беседа 2, нареченная obserwamorium specula»; діалог «Пря бесу с Варсавою». Завершення роботи над збіркою "Сад божественних пісень". |
| 1785 — 1790 | Григорій Сковорода живе переважно в селах Гусинка, Маначиновка та Великий Бурлук. |
| 1787 р. | він присвячує Федору Диському діалог "Вбогий жайворонок", цього ж року пише свій другий педагогічний діалог "Вдячний Еродій". |
| 1790 р. | дарує Я. М. Донцю-Захаржевському «Книжечку Плутархову о спокойствии души». Цього ж року переїжджає жити до села Іванівка. |
| 1791 р. | присвячує Михайлу Коваленському свій останній філософський діалог «Потоп Змиин», що був написаний наприкінці вісімдесятих років. |
| 1792 р. | весь цей рік Григорій Саввич Сковорода знову живе у Гусинці. |
| 1794 р. | навесні цього року в Івановці художник Лук’янов пише портрет Г. С. Сковороди;— влітку Григорій Сковорода відвідує Коваленського в його орловському маєтку — селі Хотетові. |
| 29 жовтня 1794 року | 72-річний філософ Григорій Савич Сковорода помер в селі Іванівка, заповівши написати на своєму надгробку: «Світ ловив мене, та не впіймав». |
Лев Толстой, для якого не існувало авторитетів, писав про Григорія Сковороду: "Багато в його світогляді є дивовижно близького мені. Я недавно іще раз його перечитав. Мені хочеться написати про нього. І я це зроблю. Його біографія, мабуть, ще краща за його твори, але які гарні й твори!"