трапляється так, що нікому й ніколи
не дивишся в очі, намальоване коло...
сьогодні самотність крізь призму життся
а завтра безжально усе забуття...
десь тихо і темно, у вранішнім світлі
чотири на п"ять і ніч знову не вимкнуть
чомусь не забуду, чому-сь я не зможу
та це не кохання... я дякую, Боже...
За все, що збулося, за те, що ще буде
Найліпше- це доля, проміння і люди.
Спокійними хвилями плине мій погляд
Чого ще чекати від стриманих мною...
бажань, почуттів і чуттєвих виражень
Не вистачить памяті до кількості вражень