Сокиринцы (укр. Сокиринці) — село в Сребнянском районе Черниговской области Украины. Население 1386 человек. Занимает площадь 46,36 км².
палац Ґалаґанів
"Географія
Із західного боку село прилягає до лісу, який називається Парком, з півдня розташовані лісові урочища Ушива та Микитівщина, з півночі знаходиться невеликий сосновий ліс Стадниця.
У селі по річці Утка, в ярах, утворено ставки: Обеїв та Панський, Свячена, Короп, Свинячий, Біленків.
Історія
Поблиз у Сокиренець є кургани 2-1 тис.до н.е.
Назва села походить від першого поселення Івана Сокири (або Сокирки), який 1092 заснував над річкою Уткою хутір[1].
Вперше згадується О. Пшездецьким у описі володінь Яреми Вишневецького у 40-х pp.
17 ст. Входили до Срібнянської сотні Прилуцького полку, до Прилуцького пов. (1782-1923), до Срібнянського р-ну Прилуцького округу (1923- 30).
Гетьманщина
1666 -32 госп. селян (козаки не показані).
Вільне військове село до 1716, коли гетьман І. Скоропадський надав його прилуц. полковнику Гнату Галагану (в селі наліч. близько 150 дворів селян). Останній вибрав Сокиринці для своєї резиденції.
1737 - 147 госп. селян, 61 госп. козаків (16 виборних, 45 підпомічників) і 1 госп. козачих підсусідків.
1740 в Сокиринцях було 100 дворів (104 хати) селян (у числі власницьких служителів названі: війт, комісар, тесля, стельмах, бондар, лісник, шкляр та ін.), 48 дворів (50 хат) козаків; діяли: дерев, ц-ва, школа, шпиталь і шинок власницький. За полковником Грип Гн. Ґалаґаном у Сокиринцях 1764 значилося 704 душі чол. статі селян.
1780 - 166 дворів (238 хат) селян, 3 двори (5 хат) підсусідків, 79 дворів (131 хата) козаків.[2]
[ред.]
Імперський період
1797 наліч . 1289 душ чол. стат і податкового населення. Поміщиками Сокиренець були: наприкінці 18 ст. - майор Григорій Іванович Галаган, у 19 ст. - його нащадки.
У 1823-29 pp. споруджено Сокиринський палац з Сокиринським парком. У маєтку існували кріпацький театр, хор тощо.
1859 - 476 дворів, 2951 ж.
Згідно з реформою 1861 в Сокиринцях утворене Волосне правління тимчасовозобов'язаних селян (1861-66), якому підпорядкована 1 сільс. громада (842 ревіз. душі). Козаки були підпорядковані Никонівському Волосному правлінню відомства Палати державного майна. Після реорганізаці ї волостей Сокиринці 1867 стали центром нової вол. 2-го стану.
1886 - 8 дворів селян казенних, 381 двір селян-власників, 241 двір козаків, 6 дворів міщан та ін., 690 хат, 3487 ж.; діяли: 2 ц-ви, земське початкове однокласне училище (заснов. 1838, у віданні земства- з 1873), шинок, 3 крамниці, базар щосереди й щонеділі, 2 ярмарки на рік (Вознесенський й Олександро-Невський 30 серпня), 7 кузень, 1 вод. млин, 57 вітряків , 6 олійниць.
Завдяки Ґалаґанам Сокиринці були своєрідним культурним центром. З 1787 у селі існував ляльковий театр — вертеп, тут жив кобзар Остап Вересай (його кімната-музей є у колишньому палаці); з ініціативи Григорія Ґалаґана в Сокиринцях постав (1871) один із перших в Україні кооперативів — сільське ощадно-позичкове товариство.
Після смерті Григорія Павловича (1888) припинився рід Ґалаґанів по чоловічій лінії. Всі маєтки перейшли до нащадків по жіночій лінії - до дочки Павла Григоровича Марії Павлівни. її дочка Катерина Комаровська одружилася з генер.-лейтен. К. М. Ламздорф; йому царськ. указом (1894) дозволено іменуватися графом Ламздорф-Галаганом.
На 1903 р. у волосному селі числилось коло чотирьох тисяч мешканців, дві церкви, кілька лавок, базар двічі на тиждень, 60 млинів (із них один водяний),кілька олійниць.
1910 в С. - 825 госп., з них козаків - 305, селян - 489, євреїв - 8, ін. непривілейованих - 8, привілейованих - 15, наліч. 4569 ж., у т.ч. 56 теслярів, 35 кравців, 20 шевців, 12 столярів, 18 ковалів, 3 слюсарі, 170 ткачів, 8 візників, 229 поденників , 87 займалися інтелігентними та 639 - ін. неземлеробськими заняттями, все ін. доросле населення займалося землеробством. 3805 дес. придатної землі. Діяли: земське початкове однокласне училище, в якому навчалися 202 хлопч. (1912), жіноча церковнопарафіяльна школа, Варваринська й Вознесенська ц-ви (крім домової).
Крім Ламздорф-Галаганів, у Сокиринцях на поч. 20 ст. землевласниками були: Андрій, Ганна, Василь та Іван Кіндратовичі Черкасови.[3]
[ред.]
Рядянський період
У 1920-х pp. відкрито Сокиринський сільгосподарський технікум.
У 1920-27 діяв Сокиринський художньо-історичний музей. 1922 збиралися два ярмарки - 6 травня і 21 серпня (за новим стилем).
У 1923-30 Сокиринці - центр сільради. 1925 - 1077 дворів, 4795 ж. ; 1930 - 1009 дворів, 4488 ж., 1996 - 590 дворів, 1589 ж."