Він прийшов із першими підсніжниками, відлигою, іскристим сонцем.
Народився В.Івасюк 4 березня 1949 р. у м.Кіцмані Чернівецької області в сім’ї учителів. Змалку опановував гру на скрипці, а у 1960 р. батько купив йому рояль, на якому і були написані перші твори і майбутні хіти. В 1964 р. Володимир у школі створив вокально-інструментальний ансамбль «Буковина» і написав першу пісню «Колискова». Ще з ранніх років навколо нього гуртувались кращі співаки.
Навесні зійшла його зоря
І світилась ніжно, як калина.
Зіркою злітала до Дніпра
Пісня українська, солов’їна.
Піснею не вихолов ще світ, -
Не здолати змію лет орлиний.
Не завіяв мелодій ніжний цвіт,
Пісні гомин – легіт журавлиний.
І хоча пройшли уже роки,
Як наклав на тебе Каїн пута,
Та живим лишився навіки
Вічний квіт – твоя Червона Рута.
Влітку 1972 р. Володимиру запропонували перевестися до Львівського медичного інституту, що давало йому змогу вступити до Львівської консерваторії ім. М.Лисенка. Він з радістю пристає на цю пропозицію. Вже через рік закінчує медінститут, вступає до аспірантури і одночасно його зараховують до консерваторії на композиторське відділення. І пише пісні.
Їх підхоплює увесь світ – їх виконували польські, чеські, грузинські, японські ансамблі. Стало зрозуміло: народилася новітня українська естрада Європейського рівня.
пісня Запроси мене у сни твої
Хоч на мить, та запроси.
Запроси мене у сни свої,
Тугу в серці погаси…
Запроси мене у сни свої,
В ті, що досі не збулись,
Запроси мене у сни свої,
В ті, що збудуться колись…
«Запроси мене у сни свої» - це назва однієї з найкращих пісень незабутнього Володимира Івасюка, що була скомпонована на вірші поета Богдана Стельмаха.
А сьогодні – це ще й назва нової книжки Б. Стельмаха.
Тут вміщено авторські спогади про композитора, вірші, присвячені його пам’яті та створені спільно пісні, багато світлин.
- Цікавим є спогад про Івасюка побратима, народного артиста України Назарія Яремчука: «Композитор і поет Володимир Івасюк володів чудовим за тембром і красотою голосом, який і окрилив «Червону руту» з підмостків Чернівецької студії телебачення. Цей варіант і слід вважати оригіналом. Наше виконання просто відоме широкому загалу слухачів… Ніби непомітно, але впевнено й дужо сходила його зоря. Шкода лише, що вона була серпневою, короткочасною на життєдайне світло. Однак на небосхилі творчості залишила вона незгасний світ. Зоря ця горіла тільки для людей.»
Такі, як Володимир Івасюк народжуються раз на століття, спалахують зорею та відходять від нас ще зовсім молодими. Згадаймо разом зним і Василя Симоненка, і Ігоря Білозіра, які любили Україну, любили правду…
За таке коротке життя Івасюк встиг зробити чимало. Його творча спадщина налічує майже 150 пісень, камерні твори, симфонічні сюїти, музику до театральних спектаклів…
Залишилось багато його картин, портретів, автопортретів. А ще Володимир майстерно володів кінокамерою.
Та успіх композитора сприйняли не всі. Як кожна дійсно талановита людина, він мав чимало заздрісників і недоброзичливців, які славу Івасюкових пісень намагалися затьмарити скаргами й доносами.
Та час і Бог усе розставили на свої місця. Уже посмертно Володимира Івасюка відзначено найвищою нагородою нашої держави – премією імені Тараса Шевченка. Пісня «Червона рута» дала назву національному фестивалю молодіжної пісні, котрий живе вже двадцять років.
Ціла когорта українських композиторів-піснярів – народжені під зорею Івасюкової музики. Його пісня лірична, легконаспівана, романтична. Тож хай вона завжди буде поміж нас!
То не день затьмився, то не сон приснився,
Не міраж явився, не здалось мені!
Журавель у небі від ключа відбився,
Повернув у вирій – навесні.
Повернув у вирій, крильми розгортає
Зорі дзвінкохорі в темних небесах
Хоч ніхто не бачив, але кожен знає,
Де проліт його прощальний шлях.
А за ним у тузі без упину линуть
Всі його балади, всі його пісні –
Про Червону руту, про синів, що гинуть
На війні та в маминому сні.
І цвітуть по ньому лози над водою,
І цвіте по ньому жито на землі,
Та погодься, пісне, - жаль, коли з весною
В вирій відлітають журавлі.
3 березня 2017 рУ Києві на Будинку звукозапису встановили меморіальну дошку українському композитору Володимиру Івасюку. 4 березня 2017 року йому б виповнилося 68 років. Володимир Івасюк однин із засновників української естрадної музики. Автор понад сотні пісень, інструментальних творів і музики до вистав, передає 24 канал. Загинув Івасюк у 30-річному віці у лісі поблизу Львова за загадкових обставин. Офіційна версія радянської влади – самогубство.
Після загибелі композитора на його творчість наклали неофіційну заборону. А кримінальну справу засекретили. Але три роки тому розслідування поновила українська Генпрокуратура. Слідчим вдалось довести, що смерть композитора - то справа рук радянського КДБ. Звання Героя України геній української музики отримав посмертно – за 30 років після своєї трагічної смерті.
Музика: Генадій Татарченко
Вірші: Юрій Рибчинський
Виконує: Назарій Яремчук
В терновому вінку мелодій
Навіщо йдеш на небеса,
На кого кидаєш, на кого
Весняний наш пісенний сад?
Заплаче мати в дикій тузі,
І сивим левом стане Львів…
На кого кидаєш ти друзів,
І ворогів, і ворогів?
Приспів
Пішов у синє небо він –
Мій брат по долі і по крові,
І стогне дзвін, сумує дзвін
В душі, і в музиці, і в слові.
Без тебе не квітує квітень,
Без тебе літо, мов зима,
Скажи мені, на тому світі
Є Україна чи нема?
Чи справді там за небокраєм
Не знають наші кривд і мук,
Чи там так ангели співають,
Як ми в часи тяжких розлук?
Приспів
Ти був шаленим і відвертим
З блакиттю чистою в очах,
Без тебе всі роялі мертві,
Без тебе всі скрипки мовчать.
Як важко, брате мій, без тебе
Вкраїнську пісню колисать,
Не зорі падають із неба,
Зірки ідуть на небеса!