• Авторизация


Свято Хліба. смт. Бориня Турківського р--ну Львівської області 15-08-2016 19:24 к комментариям - к полной версии - понравилось!

Это цитата сообщения Писанка Оригинальное сообщение

Свято Хліба. смт. Бориня Турківського р--ну Львівської області.




У селищі Бориня Турківського району на Львівщині пройшло Свято хліба. Його поєднали тут із Днем селища, й ця подія зібрала мешканців Борині, навколишніх сіл, туристів. Свято хліба в цьому гірському селищі проводилось вперше, й дехто навіть задавав питання: «А чому саме тут, в горах, де землеробство не є основним заняттям мешканців?»

[700x525]

Й уже на святі стало зрозуміло, що бойки особливо шанують хліб, бо тут він дається нелегко, тут дорогий кожен клаптик землі, його обробіток  потребує багато праці. З хлібом пов’язано чимало традицій: для бойків він завжди був символом життя, щастя, добробуту,  хлібом вітали новонароджене маля, з хлібом проводжали дитину до школи, хлібом благословляли на подружнє життя і заходили в нову хату…

На святі можна було побачити, скільки праці треба вкласти, щоб випекти смачний буханець хліба. На імпровізованому току чоловіки ціпами молотили зерно у снопах, які перед тим скосили косами, а подекуди нажали жінки старовинним селянським інструментом – серпом. Потім це зерно мололи на жорнах, місили хліб і випікали його в печі. І на сільському майдані, де проходило свято, було багато лотків з різноманітною випічкою – чим багата ця земля. Також можна було скуштувати  натуральний мед, сир з домашніх господарств, різноманітні наливочки. Й усе це супроводжувалось автентичними бойківськими піснями, які виконували колективи художньої самодіяльності Борині та сіл Турківського і Старосамбірського районів.

 Через таке свято боринчани показали свою бойківську культуру, старалися залучити більше інвестицій у їхній регіон і вірять, що вже найближчим часом до них приїжджатимуть тисячі туристів, будуть набиратися тут сил, закохуватися в той мальовничий край, де чисте повітря, казкова природа і самобутній народ.

http://dailylviv.com/news/kultura/na-lvivshchyni-v...hliba-zavershennya-zhnyv-35332

[700x525]

[700x525]

[700x525]

[700x525]

[700x525]

[526x394]

[700x525]

[700x525]

[700x525]

[700x525]

[700x525]

[700x525]

Краєвиди Бойківщини.

Вище від Турки за течією ріки Стрий лежить колишній райцентр (до 1959 року) Бориня. Тепер це селище міського

типу. Вперше Бориня згадується в документах за 1552 рік. Однак поселення тут було давно. У 1870-х роках в Борині відкопали скарб римських монет часів імператора Траяна. Разом з сільським та лісовим господарством мешканці Борині займались ремеслами, зокрема ткацтвом. Ще на початку 1939 року тут платили податки 150 ткацьких майстерень.

[600x399]

Перші письмові згадки про Бориню датуються 1552 роком, коли поселення стало власністю роду Височанських. Про раніше існування поселення свідчать знайдені у 1870-х рр. римські монети часів імператора Траяна. Люди бунтували проти шляхти в часи Речі Посполитої: 1696 року Вишенський сеймик Руського воєводства наголошував, що через активізацію селян панам в Борині залишатись небезпечно. До села скеровували каральні загони для придушення опору.

Під польською окупацією 1937 року в Борині вибухнув страйк лісозаготівельників. У радянсько-німецькій війні брали участь 98 боринців, 36 з них загинули. У центрі селища є братська могила з прахом 80 бійців, серед яких є й енкаведисти, які боролися з УПА. 1970 року на цьому місці споруджено пам'ятник. У 1940–1959 рр. Бориня була районним центром тодішньої Дрогобицької області.

28 вересня 1944 року радянські війська повторно зайняли районний центр Бориня Дрогобицької області. Статус селища отримала у 1981 році. Цікаво, що Бориня має свою Колонію — так називається верхня частина селища, де колись мешкали німці-колоністи. У ХІХ ст. тут була споруджена синагога, а наприкінці цього ж століття — римо-католицький костел. У центрі селища розташована мурована церква Зіслання Святого Духа УАПЦ.

Побудована 1912 року за проектом львівського архітектора Олександра Лушпинського. Має деякі риси романського стилю. Орієнтована вівтарем на північ, хрещата в плані. Мурована церква святого архангела Михаїла почала будуватися як костел у 1939 році за проектом львівського архітектора Вавжинця Дайчака. Але її так і не завершили. По війні перебудоване приміщення пристосували під селищний кінотеатр.

А 2002 року розпочалося переобладнання приміщення під церкву. Реконструкція завершилася 2004 року. У селищі та його околицях збереглося чимало автентичних бойківських дерев'яних будиночків, які оздоблені поздовжніми смугами. Деякі з них мають солом'яну покрівлю, більшість покриті бляхою чи шифером. У радянські часи працювала тракторна й дві землеробські бригади, молочна ферма колгоспу «Світанок», хлібзавод сільспоживспілки, Турківське лісництво, швейна і взуттєва фабрики, будинок побуту, 19 крамниць.

У селищі розміщений офіс регіонального ландшафтного парку "Надсянський". У селищі функціонує дитсадок, середня школа, філія Турківської музичної школи, народний дім, кінотеатр, бібліотека, лікарня, поліклініка, дитяча консультація, пункт швидкої допомоги, поштове відділення. Щоп'ять років боринці беруть активну участь у Бойківських фестинах, куди з'їжджаються бойки з усіх куточків не лише України, а й усього світу.

Влітку у Борині збирається Світовий конгрес бойків. Бо́риня — селище міського типу у Карпатах, на Бойківщині, Турківського району Львівської області України. До селища примикає хутір Штуковець. У 1940–1959 рр було центром Боринського району Дрогобицької області.

***

Цікавими для мандрівників є бойківські села, які розкинулися вздовж річок і потоків, у багатьох з них є чудові пам'ятки історії та архітектури. Про їх унікальність свідчить той факт, що для Музею народної архітектури і побуту у Львові ще у 1930 році було вибрано церкву Пресвятої Богородиці зі села Кривки, збудовану 1793 року. У Шевченківському гаї у Львові є й дерев'яна бойківська курна хата з села Либохори, споруджена у 1812 році.

До цінних пам'яток належать церкви, збудовані у класичному бойківському стилі у селі Верхній Яблунці, Нижній Яблунці, Турові. У церкві в селі Нижня Яблунька у 1942 році Олег Ольжич (Кандиба) вінчався з письменницею Катериною Білецькою. Об'єктами туризму можуть стати нафтові копальні в селах Лімній й Малій Волосянці, срібна штольня в околицях Івашківців. Є, звичайно, й місця, пов'язані з опришками та Довбушем, хоча наврад він бував у цих краях.

Наприклад, у селі Ясениця є "Довбушева студня". Названо її так тому, що вона нібито з'явилася внаслідок удару Довбуша по скелі сокирою. За Сянками та Ужоцьким перевалом починається Срібна Земля — Закарпаття. Традиційні бойківські церкви за Карпатами поступово змінюють барокові верхівки, відрізняється і говірка місцевих мешканців та їхні політичні преференції. Для галичан, зокрема, традиційним сусідом залишається Польща, натомість закарпатці віддають перевагу зв'язкам з Чехією, Словаччиною, Угорщиною.

[700x451]

Бруківка ще австрійська.

[700x479]

[700x479]

[700x479]

[700x478]

[700x478]

[700x479]

[604x453]

http://energy.gift/borinya_723147.html

http://turka-ua.net/publ/7-1-0-554




вверх^ к полной версии понравилось! в evernote


Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.

Дневник Свято Хліба. смт. Бориня Турківського р--ну Львівської області | karsone - Дневник karsone | Лента друзей karsone / Полная версия Добавить в друзья Страницы: раньше»