[650x] [343x68]Кружляли в шкільному вальсі Метеликами вони, У очі він їй вдивлявся. А в серці дзвінок дзвонив: «Це та, що єдина в світі, Уперше яку любив…» Навколо ж і друзі, й квіти, І фраза: «Ну й, голуби!..» Із вальсу в життя доросле За руки пішли вони… Та гримнув зненацька постріл – Початок то був війни. Прощались вони не довго – В біду віри не йняли І тест влаштували долі, Коли в війну подались. Вона – бинтувати рани, А він – на передову, Та жертву війна обрала: Звалила його в траву… Вони повертались разом: Солдатом він у труні, А поряд вона… і… фрази: «Як жити, любий, мені? І хто тепер я… без тебе?..» Тягнулася до труни… Й озвалось луною небо: «Ти - наречена війни!..» Автор: Ганна Верес (Демиденко), сайт poetryclub.com.ua |
Рамочка от Наталья_Ивушка