Ой журилась Україна, ой журилася.
Низько-низько до землі вона хилилася.
Утирала дрібні слізоньки дрібненькі.
Забирали синів-соколів у неньки!
Налетіли чорні круки, налетіли.
Нажахали та ще й лиха наробили.
Колоситься житам в полі, колоситься.
Не журися, Україно! Не нам журиться!
Не журися, Україно! Не журися!
Поспішає мир у дім наш. Посміхнися!
Сушить літечко вже слізоньки дрібненькі.
Захищати вміють мужньо сини неньку!
Повертайтеся додому, соколята!
Несіть звістку, добру, світлу в кожну хату!
Автор вірша: Надія Башинська, сайт poetryclub.com.ua
|
|