|
Казали мама ще колись-то: «Не вишивай сорочки так барвисто, А бережи дівоцькеє намисто, Бо розірвеш – то не збереш, А не зібравши, щастя не знайдеш». Я матері послухала, авжеж. Пусті, гадала, балачки. Все вишивала дивом сорочки, Вплітала свою долю у стіжки. На теє досить було хисту. Але не вберегла свого намиста, Згубила намистинки в полі чистім. Тепер щоночі їх збираю, Зібрала майже всі, одну шукаю, Свою дівоцьку долю виглядаю … Автор: Анастасія Витрикуш, сайт poetryclub.com.ua |
Рамочка от Наталья_Ивушка