Live
Internet
мобильная версия
Дневники
Личка
Авторизация
Дневник
karsone
Лента друзей
-
Дневник
-
Полная версия
Від Кіри Муратової до Олега Сенцова ...
26-08-2015 15:06
к комментариям
-
к полной версии
-
понравилось!
Это цитата сообщения
Miledi1950
Оригинальное сообщение
Від Кіри Муратової до Олега Сенцова ...
[750x]
Журналісти depo.ua в день річниці Незалежності вирішили нагадати читачам про творців українського кіна, якими пишаємось не тільки ми, а й кіномани всього світу.
Королева арт-хаузу. Кіра Муратова
Кіра Муратова народилась, навчалась та формувала свій кіностиль в Радянському Союзі. Але це не завадило їй експериментувати з формою та змістом в найкращих традиціях європейського арт-хаусу. Власне, завдяки неповторному стилю вона стала відома далеко за межами СРСР.
Так, творчість Кіри Муратовой відзначена багатьма міжнародними нагородами, призами, преміями, а сама режисерка має десяток іменних відзнак та навіть ордени. Серед найповажніших відзнак варто відмітити спеціальний приз журі "Срібний ведмідь" 40-го Берлінського кінофестиваля (1990 р.), Почесного "Леопарда" (1994 р.) Міжнародного кінофестиваля в Локарно за фільм "Довгі проводи", який був заборонений Компартією України на півтора десятиліття, а також приз журі Міжнароной федерації кінопреси 31-го МКФ (2009).
Незважаючи на доволі поважний вік (80 років) Кіра Муратова продовжує знімати кіно в Україні і позиціонує себе як "одеську режисерку", оскільки майже весь свій життєвий та творчий шлях провела в Одесі.
ТойЩоПройшовКрізьПовніКінозали. Михайло Іллєнко
Михайло Іллєнко - один з представників кінодинастії Іллєнко (брат кінорежисерів та кінооператорів Вадима та Юрія Іллєнків). Він почав знімати кіно ще в радянські часи, але й тоді стилістика його творчості виходила за межі типового кінематографу тої доби. Тоді його фільми ("Сапоги всмятку" (1978), "Миргород та його мешканці"(1983), "Каждый охотник желает знать..." (1983) називали щонайменше "странними". Із здобуттям Незалежності Іллєнко продовжив свої експерименти.
Справжня зірка Іллєнко зійшла на небосхилі в 2012 році, коли вийшла в світ його картина "ТойХтоПройшовКрізьВогонь". Стрічка про долю хлопця з Полтавщини Івана Додоки, який будучи радянським військовим льотчиком, потрапляє в німецький полон і радянські концтабори, і зрештою - до Канади, де він стає вождем тамтешнього індіанського племені, миттєво підкорила серця українського глядача.
Багато кінокритиків називають "Той..." фільмом, що дав поштовх до зародження нового українського кіно, і примусив українців встати з-за моніторів та свідомо піти в кінотеатр на перегляд вітчизняного фільму.
Улюбленець кіноманів нового покоління. Мирослав Слабошпицький
Мирослав Слабошпицький - унікальний сучасний український режисер, два фільми якого здобули світове визнання. В його режисерському доробку всього шість фільмів, п'ять з який короткометражні.
Короткометражка "Ядерні відходи" (2012 г.) про роботу водія вантажівки та працівниці пральні на заводі утилізації ядерних відходів у Чорнобильській зоні здобула 12 престижних світових нагород. Серед них "Срібний Леопард" Швейцарського МКФ в Локарно, приз МКФ FIFE (Франція) у конкурсній програмі, перемога в позаконкурсной секції "Спектрум" офіційної програми Роттердамського МКФ, а також перемога в конкурсній програмі Іспанського МКФ в Більбао Zinebi'54.
Повнометражний дебют Слабошпицького - картина "Плем'я", що вийшла в 2014 році, спричинила справжній вибух в кіносвіті. Фильм зібрав кілька десятків різноманітних нагород, серед яких найперстіжніші відзнаки Канського кінофестиваля (переможець по трьом номінаціям - "Награда от прессы", "Приз France 4 Visionary", "Поддержка дистрибуции от Gan Foundation", а також став переможцем "Европейської кіноакадемії", здобувши звання "Відкриття року".
Амбітний містер жахалочка. Любомир Левицький
Широко відомий у вузьких колах кліпмейкер Любомир Левицький в один момент вирішив, що фільмувати сторі на музику йому вже не дуже цікаво, і в 2006 році випустив в світ перший український трилер "Штольня". Успішний та амбітний, він зробив ставку на молодь: зайняв кредит під заставу квартири та створив активну промоцію майбутнього кіна, зумівши підігріти цікавість суспільства до нього. Але картина не виправдала очікувань публіки та самого режисера: глядачу не сподобалось, а автор не відбив грошей, вкладених в неї (кошторис фільму $500 000, касові збори - $92 112 ). Однак в історію новітнього українського кіно "Штольня" увійшла як перший український фільм жахів.
Варто відмітити, поразка не злякала режисера, і він продовжив рухатись в тому ж напрямку та зняв в 2013 році ще один трилер "Тіні незабутих предків". Нова картина вийшла більш вдалою, ніж попередня: акторський склад, сюжет і основне -спецефекти - зробили те, що не змогла зробити "Штольня": зали в кінотеатрах були повні, а авторам фільму вдалось майже відбити затрати на його створення (кошторис - $ 877 000, касові збори - $ 614 471).
Гомер кримсько-татарського етносу. Ахтем Сейтаблаєв
Кримський татарин Ахтем Сайтаблаєв став першим в історії незалежної України, хто не просто заговорив про кримсько-татарський етнос, а й підняв таку тему як депортація кримських татар за радянської влади. Про це він розповів в стрічці "Хайтарма" (2012). Досвідчений актор Ахтем Сейтаблаєв в свому фільму зіграв головну роль. І, варто відмітити, зіграв дуже переконливо.
Сумні реалії окупованого півострову актуалізували цю тему, і картина просто "вибухнула", отримавши низку нагород. Серед них дві премії на міжнародному кінофестивалі "Кімерія" в Італії (Kimera International Film Festival) "За найкращу режисуру" і "За найкращий фільм", а також як кращий повнометражний фільм на кінофестивалі в Трієсті (Італія). Найбільш несподіваною нагородою можна вважати россійську кінопремію "Ніка", яка визнала "Хайтарму" "Найкращою картиною країн СНД і Балтії" в 2014 році, вже після того як росія захопила Крим.
Набільш поетичний. Олесь Санін
В 2003 Олесь Санін потішив серця любителів поетичного арт-хаусу, знявши неймовірної краси стрічку "Мамай", яку кінокритики відразу охрестили "найкращим взірцем нового поетичного українського кіно". Легенда про любов українського козака та кримсько-татарської дівчини не здобула масового визнання, як і будь-яке авторське кіно, але була відзначена міжнародними нагородами.
Так, картина отримала приз імени Олександра Княжинського за найкращу операторську роботу на XII-му Відкритому фестивалі кіна країн СНД і Балтії "Кіношок". Окрім того, фільм потрапив в довгий список номінантів на премію "Оскар", однак в п'ятірку фіналістів так і не потрапив.
Друга робота Саніна "Поводир, або Квіти мають очі" вже по-справжньому "вибухнула" на обидві фронти - і на масового глядача і на любителів кіноестетики.
Саніну вдалось актуалізувати історію майже сторічної давнини про розстріл кобзарів і зробити її цікавою кожному свідомому українцю: прекрасний акторський склад, красива музика, зворушливий сюжет і фірмові поетичні кадри знайшли ключ до міліонів українських сердець. Найкращий доказ тому - в прокаті фільм зібрав майже $ 2 млн.
Політв'язень, за якого вболіває весь світ. Олег Сєнцов
Українського режисера Олега Сенцова знає весь світ. Нажаль, причина тому не приголомшуючі досягнення в кіномистецтві, а незаконне ув'язнення режисера російською владою. Відомо, що спецслужби РФ затримали Сєнцова 11 травня 2014 року в Криму і незаконно вивезли на територію Росії, де тепер звинувачують його в тероризмі. Відмітимо, що російська влада ігнорує численні звернення правозахисних організацій, урядовців Європи та Америки, кіномитців зі всього світу з проханням і вимогою звільнити українського політв 'язня.
Хоча і не треба зменшувати режисерських талантів Сенцова. За свою невеличку режисерську кар'єру Сенцов зняв лише один фільм "Гамер". Однак єдина картина режисера про дивакуватого підлітка-геймера встигла отримати немало нагород на міжнародних кінофестивалях. Так, стрічка брала участь у найпрестижнішому фестивалі авторського кіно Роттердамському МКФ, у конкурсній програмі МКФ GoEas у німецькому Вісбадені, а також демонструвалася на Київському МКФ "Молодість" та мінському фестивалі "Листопад".
Відмітимо, Олег Сенцов, преребуваючи в російській тюрми, дописує сценарій своєї наступної стрічки "Носоріг", яку він мріє зняти, повернувшись в Україну.
Послідовник Хічкока. Володимир Тихий
Один з засновників альманахів новітнього українського кіно "Україна, Гудбай!" та "Мудаки. Арабески" Володимир Тихий вже увійшов в український кінематограф як носій містичної манери фільмування. В своєму детективному трилері "Зелена кофта" (2013 р.) про сестру, яка розшукує свого брата, що несподівано щез, Тихий досягнув апогею містичного психологізму, яким просякнуті всі його короткометражні роботи.
"Зелена кофта" була активно представлена на міжнародних кінофестивалях - у конкурсній програмі секції New Directors Міжнародного фестивалю класу "А" в Сан-Себастьяні, на Варшавському кінофестивалі й програмі Films Across Borders Міжнародного кінофестивалю в Тбілісі.
Експериментаторка. Вікторія Трофіменко
Молода режисерка Вікторія Трофіменко розпочала свою кар'єру з експерименту. За основу сюжету фільму "Брати" вона взяла повість "Джмелиний мед" одного з найвідоміших сучасних шведських письменників, нобелевського лауреата Торґні Ліндґрена. Режисерка перенесла скандинавську історію в українські Карпати, а шведи "перетворились" на гуцулів.
Така колоритна інтерпретація не менш колоритної шведської літератури привернула увагу кінокритиків і глядачів.
У фільма зараз є п'ять відзнак кінофестивалів: нагорода "Найкращий дебют" на кінофестивалі в Румунії, "Найкращий сценарій" кінофестивалю «Кіношок», "Найкраща жіноча роль" у Москві й "Приз російської преси", а також приз журі на кінофестивалі в Багдаді.
Дослідник дитячого світу. Віктор Андрієнко
В незалежній Україні дитячого кина фактично не існує. Відомий актор Віктор Андрієнко вирішив стати піонером цього сегменту і в 2013 році дебютував як режисер в повнометражному ігровому фільмі для дітей "Іван Сила".
По словам Андрієнко, стрічка про відомого у всьому світі українського силача Івана Фірцака має розповісти дітям, що українці - одна із самих сильних націй світу. Прототипом головного героя фільму став цирковий український силач Іван Фірцак, якого в 1928-му році визнали найсильнішою людиною планети. На піку своєї кар'єри, після того як в 1928 році він припинив виступати за кордоном і повернувся на Батьківщину.
Добра та зворушлива дитяча картина не зібрала жмуту нагород іменитих фестивалів, проте припала до душі дітям та їх батькам, які віддали більше $100 000 за перегляд фільму в кінотеатрах країни.
[60x]
[20x]
[показать]
вверх^
к полной версии
понравилось!
в evernote
Комментарии (1):
Miledi1950
26-08-2015-15:24
удалить
Дякую за цитування... Доброго Вам дня!
Обратиться
-
Ответить
-
К полной версии
Комментарии (1):
вверх^
Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.
Дневник Від Кіри Муратової до Олега Сенцова ... | karsone - Дневник karsone |
Лента друзей karsone
/
Полная версия
Добавить в друзья
Страницы:
раньше»