Я бачив очі кольору весни ,
В них зелень травня, що росою вмилася,
Ті очі полонили мої сни,
І у думках навіки оселилися...
За них колись романтики-поети
Йшли на дуелі і на барикади,
А лицарі, відклавши арбалети,
Про них складали чарівні балади.
Я бачив очі кольору лісів,
В них все первинно дике, романтичне…
Здається колір той на сто віків
Мене в спою більше не залишить…
Я закохався в їхню глибину,
Що сяє блиском тисячі смарагдів,
В їх усмішку – чарівну і дивну,
І вже цьому не можу я зарадить.
Я бачив очі, радісні й сумні,
Зелені зорі і не можу їх забути…
Прошу Тебе: очей не відводи
Хоча б ще мить, щоб міг я в них втонути …
© Сергій Білий
Івано-Франківськ січень 2004р.
