|
Щиросердечно вітаю всіх українських жінок, які сьогодні є матусями.
З прекрасним святом - Днем Матері!
Сердечно вітаємо вас із прекрасним святом усього людства - з Днем Матері!

Без Матері, яка виношує, народжує і виховує маля - не було б жодного з нас. Жодне відкриття і досягнення не відбулося б, без Матері, яка народила талановитого малюка. Жодна перемога і жодна війна не відбулася б. якби Мати не народила воїна. Жодна країна не мала б розвитку, якби не мала б Матерів.
Ні чоловік, ні жінка, ні хлопчик, ні дівчинка - ніхто не існував би, якби не було б Мами!
Якою б не була важливою роль чоловіка у житті жінки, але перш за все, вона - Мама.
Вона або продовжує рід, або ні.
Лише від неї залежить, чи народиться новий геній, винахідник, художник, дослідник космосу, або простий громадянин своєї країни, чи не народиться.
[показать]
Якби не було наших Матерів - не було б і нас...
Привітайте свою Маму із цим величним, чудовим і теплим святом - Днем Матері!
І нехай кожну з нас привітають наші дітки своїм сміхом, своїми першими кроками, своїми першими або тисячними запитаннями, своїми досягненнями і спробами...
Наші діти - наше відображення, а ми - відображення наших батьків. Будьмо ж чисті душею і думками, щоб наші Матері могли нами пишатись, а ми - своїми дітьми!
Чистого і світлого жіночого щастя кожній Матері!
Мати
[показать]
Вона була красуня з Катеринівки.
Було у неї п'ятеро вже вас.
Купляла вам гостинчика за гривеник,
топила піч і поралась гаразд.
Ходила в церкву, звісно, як годиться.
Галдущики сушила на тину.
Така була хороша молодиця
і мала мрію гарну і чудну.
[показать]
У ті часи, страшні, аж волохаті,
коли в степах там хто не воював, -
от їй хотілось, щоб у неї в хаті
на стелі небо хтось намалював.
Вона не чула зроду про Растреллі.
Вона ходила в степ на буряки.
А от якби не сволок, а на стелі -
щоб тільки небо, небо і зірки.
Уранці глянеш - хочеться літати.
Вночі заснеш у мужа на плечі.
Де б маляра такого напитати?
Навколо ж орачі та сіячі.

Уваживши ту мрію дивовижну,
приходив небо малювать шуряк.
Вона сказала: - Перестань, бо вижену.
У тебе, - каже, - небо, як сіряк.
Якийсь художник у роки голодні
зробити небо взявся за харчі.
Були у нього пензлі боговгодні,
став на осліп, одсунув рогачі.
У нього й хмари вигинались зміями,
уже почав і сонце пломінке.

Вона сказала: - Ні, ви не зумієте.
Злізайте, - каже. - Небо не таке.
Вона тим небоа у тій хаті марила!
Вона така була ще молода!
Та якось так - то не знайшлося маляра.
Все якось так - то горе, то біда.
І вицвітали писані тарелі,
і плакав батько, і пливли роки, -
коли над нею не було вже стелі,
а тільки небо, небо і зірки...
[показать]
Костенко Л.

|