• Авторизация


Капелюх 16-04-2015 15:37 к комментариям - к полной версии - понравилось!


Капелюх — головний убір, тканинна форма якого носиться у осінній та весняний період, солом'яна форма — у літній період. Капелюх буває як чоловічим, так і жіночим. Жіночий варіант зазвичай називають капелюшком.
Капелю́х — село в Україні, в Жовківському районі Львівської області. Населення становить 60 осіб.


[487x390]


[500x374]



Я - Украiнский солом' яний капелюх!


[591x443]


Я – український солом'яний капелюх!
практична я - у всьому і це не відняти.
До Літа зберігалась в скрині, а не в шафі,
Нарешті літо у Карпатах - благодать.

Я є важливий елемент її наряду.
Рубашка вишиванка і звичайно ж я.
Практичний вигляд мій привабливий і ладний.
Для італійок як заноза суть моя.

Не зрозуміти їм у чим моя краса!
Ну добре! – я відкрию всі секрети в прозі:
Мене в Карпатах виплітал Мольфар* з ім’ям.
Тому вже рік мене тримають як загрозу.

В моїй соломці – всі красоти України,
В моїй соломці аромат і сила гір.
Я – раритетний екземпляр на Буковині,
Не маю конкуренції я до сих пір!.
16.08.2013
* * *
Я – украинская соломенная шляпа!
«Практичная» - во всём и это не отнять.
До Лета я хранилась в сундуке, не в шкафе,
Пришел сезон весенний в горы - благодать.

Я – самый важный элемент её наряда -
Рубашка – «вышиванка»* и конечно я!
Способна скромным видом привлекать все взгляды,
Соломка с «полонины»* в этом суть моя.

Для итальянок я, конечно же – заноза!
Им не понять – в чём же - вся красота моя.
Ну, хорошо! – Открою им секреты прозой,
Меня в Карпатах сплёл Мольфар! В том – ценность «мя»*.

В моей соломке - все красоты Украины,
В моей соломке – аромат и сила гор.
Я – раритетный экземпляр на Буковине,
Вне конкуренции - с рожденья, до сих пор!
16.08.2013
мя* ня* - меня ( в Закарпатье обычно говорят: Залиши мя у спокої)

Татьяна Иванова - Юртина






Капелюх
Як ішов селом я
В літнє надвечір'я,
Вітер капелюха
Звіяв на подвір'я,
Мого капелюха
Покотив подвір'ям.

Дівчина із хати
Вздріла і метнулась, —
Дала капелюха
Й весело всміхнулась,
Дала капелюха
І мені всміхнулась.

Йду сьогодні знову —
Вітру вже немає,
Свого капелюха
Сам туди кидаю.
Свого капелюха
Сам туди кидаю.

Вітру вже немає —
В серці завірюха,
Дівчини не видно —
Йду за капелюхом,
Йду усім курям на сміх
Сам за капелюхом.

Володимир Івасюк


[487x390]


КАПЕЛЮХ
Дзвінок у двері. На порозі – друг.
Застиглий погляд до нестями рідний.
“Дозволь мені забрати капелюх,
Що тиждень тому я забув. Потрібний”.

“Проходь, бери. Я тут спекла пиріг,
То, може з чаєм?..”
“Ні”.
“Замерзли ноги? -
Надворі ж - вечір, і мороз. І сніг...”
“Ну, наливай, погріюсь в тебе трохи”.

Проміння лампи плавало в чашках,
І погляд зупинявся на глазурі.
Й провина. Й радість, й біль в твоїх очах,
Вуста ж тремтячі, а слова похмурі.

“Спасибі за смачний пиріг і чай”.
Пішов. Його ковтнула завірюха.
І знову ж те колюче “прощавай”,
І знову він забувся капелюха.

Камінська Юлія Бережко




вверх^ к полной версии понравилось! в evernote


Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.

Дневник Капелюх | karsone - Дневник karsone | Лента друзей karsone / Полная версия Добавить в друзья Страницы: раньше»