Вмч. Екатерини. (24 листопада/7 грудня).
[200x250]
Свято присвячене великомучениці християнської церкви - Екатерині, життя якої припало на кінець ІІІ, початок ІV ст. - період найтяжчих гонінь на християн за часів імператора Максиміана. Екатерина була дочкою грецького царя Ксантоса. Олександрія, де мешкала родина царя, вважалася тоді справжнім центром наук та мистецтв. Здібна та допитлива дівчина вивчила філософію, діалектику, ораторське мистецтво, риторику, була обізнана з творами видатних на той час лікарів, знала чимало мов. Мати Екатерини була таємною християнкою, і через неї дівчина познайомилась з християнським вченням, яке справило на неї надзвичайне враження. Завдяки розуму та обізнаності в багатьох науках Екатерина обернула в християнську віру багатьох людей і завжди перемагала в спорі з язичницькими філософіями. Все це разом з рідкісною вродою зробило дівчину надзвичайно гордою, і серед чоловіків вона не знаходила рівного собі. Коли ж підійшла пора виходити заміж, батьки почали шукати для доньки нареченого, але вона й слухати не хотіла про нього, і одного разу сказала: «Якщо ви на полягаєте, я вийду заміж. Але знайдіть мені такого юнака, який буде подібний до мене у чотирьох обдаруваннях, якими я, як ви запевняєте, перевершую всіх дівчат. Хай він буде подібний до мене в благородстві та в розумі; якщо ж у нього буде відсутній хоча б один хист, він не вартий мене». Довго шукали батьки жениха для своєї дитини, але все було даремно. За порадою вони звернулися до одного старця, який давно довідався про високі моральні якості Екатерини, і вирішив схилити її до «пізнання Христа, Царя Небесного». Ось що він сказав дівчині: « Знаю тільки одного прекрасного юнака, який, без сумніву, перевершує тебе в усіх обдаруваннях, про які ти казала; краса його перемагає сяйво сонця, премудрість його – це все, що створене: живе та неживе; багацтва скарбниці його можна роздати всьому світові, і від цього воно не зменшиться, а стане більшим; благородство ж його невимовне». Образ цього юнака, так велично змальований старцем, схвилював Екатерину настільки, що з цього моменту вона думала тільки про нього та мріяла стати його дружиною. Благочестивим життям та молитвами Екатерина досягла такого стану, що їй дано було побачити в чудесному видіння цього прекрасного юнака, тобто самого Ісуса Христа. Він подарував дівчині обручку і сказав їй: «З цього дня приймаю тебе в наречені, наречені вічні; да не буде у тебе віднині жениха земного».
Сталося так, що заручитися з красунею Екатериною зажадав сам імператор Максиміліан – язичник, який приїхав до Олександрії і закохався у дівчину. Але Екатерина не тільки не зрадила Ісусові, але й привернула до нього імператрицю, улюбленого полководця імператора з його охоронцями, а також філософів, що прийшли переконати Екатерину у перевагах віри язичників. Всі її послідовники перейняли мученицьку смерть. Останньою було жорстоко страчено й саму Екатерину. Місце страти вмц. Екатерини і сьогодні показують в Олександрії туристам. Давні християни цього міста встановили мармурову колону, на якій висікли зображення Св. Великомучениці. Ця колона і зараз стоїть у храмі Св. Сави.