|
|
Жовтень розводить свої акварелі -
Пише картину осіннього дня.
В пишній жовтово-багряній киреї
Осінь сідлає рудого коня.
Їде неквапно. Чого поспішати?
Стане на пагорбі, спуститься в яр,
У золотаво-червонії шати
Світ одяга геніальний маляр...
Подив людини - йому нагорода,
Замилування красою землі...
Тут, на природі, частинка Природи,
Ми забуваєм тривоги й жалі...
Спокій на серці.
Ні сліз, ні печалі.
Нікуди теж поспішати й мені.
Осінь погожа в незвідані далі
Їде тюпцем на рудому коні.
Дай тільки, Боже, аби не востаннє
Радістю повнила душу мою
Краща полотен усіх Левітана -
Осінь у нашім Прибузькім краю...
Костянтин Лесьєв-Лесь