Різнобарвна примха вересня, ейфорія, смятенье, ліки! Одягає пурпуром зоря винограду зелене царство. Дерева - в золотистій парчі, в багрець невагомого шовку, І задурно сміється струмок над понуро-зеленою ялинкою. Хороша ти, душа, хороша, озорное кленове щастя! За червонцям пройду не поспішаючи, зачарована запахом пристрасті до цієї тлінної земній красі - минущому мігу стихії. ... Але народяться на білому аркуші неземні паростки літургії.