audio.meta.ua/2739642.audio

Пульс Брахми
Науково усталеним уявленням є те, що ареалом виникнення індоєвропейців і їхнього арійського ядра було Північне Надчорномор’я, тобто в основному територія сучасної України. Звідси арійці (арії, орії) розійшлися по всьому світу, несучи іншим народам свої вірування, варнову суспільну організацію і нові технології, змішуючись з місцевим населенням, вливаючи в його жили свіжу кров і європейську культуру. Та ж частина арійської спільноти, яка залишилась на прабатьківських землях України, розвивалась, як і все живе, в пульсуючому режимі, через “смерть” і “народження”. В рамках єдиного геосоціального організму одна за одною виникали нові потужні нації, які стрімко зростали, переживали демографічні вибухи і хвилями розходились у далекі світи. А через три століття після свого народження вони втягувалися в трансформаційну кризу і розпадались, народжуючи з себе нову націю. Аратти, сумери, кіммерійці, сколоти, анти, русичі, козаки... Приблизно кожні 5 століть Дух скидав зношений одяг старої нації і витворював нову — молоду, життєрадісну і потужну: “Сто разів Русь відроджувалась і сто разів її руйнували від півночі до півдня” (Велесова книга). Для кращого уявлення про пульсуючий розвиток українського геосоціального організму можна навести деякі яскраві образи і аналогії. Наприклад, змія, яка періодично скидає стару зношену шкіру. Чарівна країна, яка періодично піднімається з морської глибини і через певний час знову поступово поринає під воду. Фенікс, який спалює себе, щоб потім відродитися з попелу молодим. Дні і ночі арійського Бога-Отця Брахми, який удень творить і вдосконалює нові світи, а вночі відпочиває від праці — засинає і бачить сни, під час яких осмислює себе і своє творіння. Україна — це живий пульс Бога. Останні два з половиною століття Дух України неначе перебував у стані сну. Це був час драматичного осмислення себе, своєї історії і свого призначення, час впертого пошуку відповіді на вічні запитання: “Хто ми?”, “Звідки ми?”, “Куди йдемо?”, “Що таке життя, Бог, людина, душа?”, “Звідки на світі страждання?”, “Чому і як ми потрапили у неволю?”, “Як здобути визволення, свободу і славу?” Сьогодні, в епоху глобальної кризи, екологічних катастроф, кліматичної дестабілізації і соціального хаосу, Україна починає просинатися. На світанку нового світу її Дух скидає одяг старої, замученої й виснаженої козацької нації і вкотре творить нову українську націю — чисту, сильну і одухотворену. Їй призначено здійснити перехід до вищої цивілізації і допомогти зробити його кращим представникам усіх інших народів і рас. Саме в цьому й полягає арійська місія і арійська жертовність — ціною надзусиль вириватися вперед і вести за собою всіх інших, якщо вони лише цього бажають. Такий світогляд протистоїть уявленню расистів — білих, жовтих, чорних чи єврейських, які є носіями расового егоїзму і виявляють зневагу до інших рас у теорії та практиці. Арійська людина — це шляхетна людина, вона любить своє і поважає чуже, прагне стати сильною і є милосердною щодо слабких. Арійці — це передова лінія фронту розвитку людського духу, це авангард його еволюційного зростання. Арійці піднімаються найвище, після чого підтягують до себе решту людства.