Я не належу до числа тих людей, в житті яких усе складається легко та просто. В один час я почала рахувати себе невдахою і частенько оплакувала свою долю.

"Тупикові" ситуації заставляють людину все-таки різними способами шукати хоч якийсь вихід із неприємної ситуації.

Я поринула у світ літератури.

Одного довгого зимового вечора я перебирала книжки, відкладені мною, щоб при нагоді прочитати ще раз. І ось : "Анжеліка" Анн і Сержа Голонів. Цю серію книжок, як і багато інших, мені подарувала мати ( вона привила мені любов до читання , і я їй дуже за це вдячна!).Раніше ця книжка , після перегляду однойменного фільму, як то кажуть, "не пішла". Образи героїв, створені режисером та його ж погляди на різні сцени домінували над моїми. А тут вийшло навпаки.

Я відкрила першу книжку. Почала читати. З моменту перегляду фільма пройшло років з п`ять.У мене змінились життєві обставини, погляди та ідеали. І розбещена білявка з екрану стерлась з пам`яті. Я познайомилась з іншою, вольовою та сильною духом, мудрою жінкою.

Усі дев`ять томів я прочитала "запоєм", на одному подиху.

Читаючи, я себе підганяла: що ж там далі? Як вона вирішить цю ситуацію? А закінчивши , засмутилась : я разом з Анжелікою хвилювалась, раділа, ризикувала - і все закінчилось : і невдачі, і роздуми. і страхи...

Тепер я зрозуміла, що теж маю Силу, дану мені Богом, як і кожній людині. Проте не кожен вміє знайти її в собі, зосередити і проявити. Для цього потрібен якийсь поштовх, підказка. Мені такий поштовх дала книжка!

оригінал чит. : http://osobystist.com/?id=59219ad0-92ab-4cc3-8ba6-5529a2901e76&o=50