Де туман сизоокий так низько
Над ставком бірюзовим пливе,
Дивовижне русяве дівчисько
В очереті там здавна живе.

Чорні очі, немов водокрути,
Кличуть-манять юнацькі серця.
Хто побачить - не зможе забути,
Це магічна, незнана краса.

Діамантами грають зіниці,
В них - любові-кохання жага,
Мов джерельця, покличуть напиться,
І назад вже нема вороття.

Кажуть, в час, як туман сизоокий
Над ставком бірюзовим пливе,
То купатись юнак синьоокий
Там щовечора інший іде...

02.2011

оригінал чит.: http://osobystist.com/?id=b7a41d1a-52b1-4554-b931-3f67103c9409&o=50