На що кохання дано людям?
Для чого створене життя?
Моя душа давно зав'яла,
Як згасла на небі зоря.
Не вірю в доброту і щирість,
Лиш мужність розриває на шмаття.
Моя дорога не скінченна,
До болі закричати хочу я.
Але я мушу стримувати сльози,
Смиренно нести тяжкий рок,
І йти колючою тропою
Зневіри і чужих думок.
І серце б'ється мов та пташка,
І подих рветься із грудей.
Аде ж чому мені так тяжко
Живеться серед рівних всіх людей...