Як давно не було так добре...все як має бути...
Не тупе признання у коханні, а все поступово...так романтично...
Та я так не можу...не можу...
В середу тупо все зіпсую...так має бути...
Як мені і не важко...
Не хочу...та й не можу дозволити собі страждати!
Та й навіщо?
Не потрібно про це думати...ні.ні...
Та на серці все одно легкий дрож...
Кличуть гуляти....друг з Києва приїхав...та не хочеться..
Ах ще й уроки(
Як все погано...одна думка...скоро в школу трохи відвлечусь,
Але ж там він...руки замерзають перед компом...
Так погано, але хто винен?
Лише я...вчора закоханий в мене однокласник подарував ведмедя..
Я ж з ним говорила і пояснювала...Ну чому мене ніхто не розуміє?!
чому?!