Легкий вітер грався її рудими кучерами...вона граційно йшла по вулиці, слухаючи музику в плеєрі...для всіх вона була щаслива...чому? можливо тому, що ніхто з них не хотів заглянути в її душу...а що там...для всіх окрім нього вона була щаслива, успішна, красива і завжди весела...так вона була сильна...бо тільки сильна людина могла бути такою витривалою...щоб зховати увесь той біль...увесь сум...який переповнював її почуття...її думки...
Кава...дощ...цукерки...плеєр...музика...все що її потрібно для цього жорстокого світу...її було знову погано...але хто?! хто?! цим цікавився?! хіба кіт...який завжди ніжно (навіть коли його забували нагодувати) ніжився біля своєї господарки...дощ...навіть він якось співчував...але...вона ніяк не могла залишити свої думки...вона знову заснула за компом...10 ранку...."бля!"- почув кіт..."знову запізнюсь на пари...." майнуло в голові...через 20 хвилин вона вже була в метро.........
"Ви чому запізнились?"...."....у мене деякі проблеми" " сідайте! ".....

А як же вона жила?....просто....вона писала вірші...хай навіть наякі усім було наплювати...ось так...