[575x422]
спалили край неба очима і сидимо біля блакитного його попелу, знову позмерзали. мов ненаситні чудовиська, тягнемося до місяця. лиши! не пали місяця, він ще, навіть, не в повні. лиши, сьогодні самі зігріємося...

дивишся на мене великими здивованими очима: "як самі? хіба те можливо?"

а я мовчу, думаю над тим чи можливо це, чи ні.

весь свій вік, через нестачу всесвітнього тепла в тілах, ми спалювали планети, зорі, цілі галактики. вистачало, звичайно, не на довго. великі зорі горіли неділями, трохи менші планети - днями. та пройшло багато тисячоліть і тепер, тепер немає як наповнити теплом тіла наші зльодянілі. використали майже всі всесвітні запаси. от, учора запалав край неба...та не стало нам від того тепліше.

"вчора, коли ти засинав на своїй перині, я знедужала. дуже вже було холодно і я вийшла в ніч, перевірити, чи заснуло море. воно останнім часом надто хвилювало світанок, та й я хвилювалася трохи за нього, щоб не наробило раптом дурниць. так от, вертаючись, мій мозок був настільки закляклий, що я переплутала своє ліжко з твоїм. лягла зкраю, та й лежала, рахувала у вікні зорі, які ще залишилися нами недоторкані. через пару хвилин мені стало якось ніби комфортніше і я подумала, що то сон проникає у мій замерзший мозок. я чекала, але взлетіти не вдавалося, я не спала. через півгодини я зовсім почала зходити з глузду, мені здалося, що тепло наповнює мої зіниці! але ж де то воно мало взятися, коли ми нічого не підпалювали! я дійшла до того, що неважливо звідки воно. нехай навіть то я й втрачала глузд! принаймні, було солодко. Через пару годин я повернулася до лісу і що ж я побачила.... Тебе! уявляєш собі!"

"Тобто...ти хочеш сказати, що я горів?..і ти смакувала моїм теплом?"

"Ні, дурнику! Анумо, лягай біля мене. Ось так, руку тепер постав одну під щоку, а іншу мені під ребра. Закривай очі, намагайся заснути."

пройшло хвилин 20, нам стало тепліше, моя теорія дійсно працювала. Невже то не потрібно буде палити місяць?..

-ти спиш?

-майже, а ти чого не засинаєш?..

-я не можу...це б то, я мушу щось сказати..

-що трапилось?

-мене до тебе ближче щось тягне

-ну то підсунься ближче, чого ти

-ні, не так ближче. якось зовсім-зовсім...

-а-ну покажи як, бо я не розумію...

І запалав світ, і здійнялися вогнянні світанки, і море зайнялося, і загорівся місяць... Кохання і Життя злилися воєдино.

***