Людмила Ягничко
Вчора вмерла Україна...і слава, і доля...
Не всміхнеться більше серце, що плаче від болю.
Згинув розум наш безслідно, як роса на сонці,
І панують вороженьки на нашій сторонці.

Душу й тіло щодня губим в чиїх інтересах?
Що зробила Україні прекрасна Одеса?!?

Що зробили жінки, діти, за що їх вбивають?
Задля кого "рідні діти неньку розпинають"?
Тільки ненависть навкруги, ні краплі любові.
Демократію бажали? - на сльозах та крові?!?

Душу й тіло за доляри кому продаємо?
Своїх братів у чужинцях чому визнаємо??

Хто приніс в нашу країну розбрат та свавілля?
Гинуть хлопці та дівчата, гинуть до весілля!
Обіцяли нам чужинці щастя та свободу...
А свобода, з'ясувалось, від свого ж народу!

Наші душі, наші тіла, не нужні чужинцям...
Сіють, сіють вони розбрат, щоб вбить поодинці...

Схаменіться, будьте люди...нас Бог покарає,
Якщо зробимо пустелю з квітучого краю!
Задля примхи, задля грошей, задля чиїхсь амбіцій...
Нами грають, зрозумійте, підступні чужинці!

Повернемо ж розум, браття, душу та свободу.
І згадаєм, що ми, браття, Слов'янського роду...