У листі до короля від 8 березня члени польського посольства підкреслювали: "йому (Б. Хмельницькому – авт. ) вже не про козацтво [йдеться], тільки про володаря й князя Руських провінцій, як він наказав звертатися до нього, хоч і скритно".

Нова політична програма висувала як першорядне завдання включення до складу держави Західного регіону.  З огляду на це насамперед потрібно було закріпити за собою контрольовану територію.  І за умовами укладеного 25 лютого з польським посольством перемир'я гетьман добився визнання де-факто автономії козацької України.

Кордон між нею й Річчю Посполитою мав проходити по ріках Горинь, Прип'ять та м. Кам'янець-Подільський, через який заборонялося переходити польсько-литовським і українським підрозділам, урядовцям і шляхті. "Історія України: нове бачення.  В. Ф. Верстюк, О. В. Гарань, О. І. Гуржій та ін. ; під ред.  В. А. Смолія.  – К. , "Альтернативи", 2000.  – С. 95-96