Іван ФРАНКО

ЗВІРЯЧИЙ ПАРЛАМЕНТ 
(Уривок політичної байки)

Надоїло самовладно Львові панувати 
Довелося volens nolens¹ конституц'ю дати. 
Радість у звірячім царстві. "От тепер нам гарно! 
Бо хоч будуть брати й драти, то парламентарно".

От розписано вибори. Ну, се кождий знає, 
Як то при таких виборах у звірів буває. 
Вівці, що найбільшу в краю представляли масу, 
Вибрали Вовків послами, що прибігли "з лясу". 
А лиш трьох зі свого роду. Посумніли Вівці: 
"От, бач, штука! Конституц'я із Вовками в спілці!"

От зійшлись посли звірячі на сеймове віче, — 
Лис Микита був маршалком, Носоріг був віце, 
А від Льва Медвідь Заліський мав верховну владу. 
Лис Микита, вклонившися, отворив нараду:

"Чесне собраніє! 
Дуже я рад, 
Що де не гляну я, — 
Згода та лад.

Мов на прагнущії 
Діти краси 
Впали цілющії 
Краплі роси, 
Так і в суспільності 
В нашій землі 
Сімена спільності 
Й згоди зійшли. 
Вороги знатнії 
Предовгий час 
Сіяли братнії 
Розлади в нас, 
Визивали розличнії 
Мари грізні, 
Систематичнії 
Плели брехні, 
Щоб молодечую 
Згоду зірвать, 
Масу овечую 
Підбунтувать, 
Щоб плем'я вовчеє 
Слабло само, 
Всіх в якнайдовшеє 
Впрягти ярмо.

Та міць господняя 
Розбила їх, 
Підлість б[ез]одняя 
Сповзла, мов сніг. 
В щирім довірії 
Вівці к братам 
В обійми сірії 
Верглись Вовкам. 
Раді традиції 
Давні держать, 
В вовчій опіці і 
Жить, і вмирать. 
Раді повинності 
Давні нести 
Без супротивності 
Й хитрої мсти".

Написано д[ня] 15 вересня 1883, 
досі не друковано.