Це преший день ,коли я відчуваю твою присутність.Ти дихаєш на мене своїм свіжим білосніжним повітрям.Дуже ніжно.Дихаєш так,ніби не хочеш злякати.кожний ковток мого повітря=твому повітрю.НЕ врятує нічого:ні холодні погляди інших,ні теплий чай.Ти ховаєш мене від усіх.ніби крізь призму дивлюсь на світ,не розуміючи усіх людей ,які зараз займають моє оточення;
Твій подих свіжий.ТИ кружляєш по вітру,ти малюєш візерунки,ти намагається не упустити жодного чийогось подиху..але він пішов..вона пішла.Все ж таки упустив.І не хотів,але так.Пролітають патхи по небу.Несуться,ніби хочуть рятувати Всесвіт від тебе.Але не вдасться.Ще 78 днів чекання тепла.
А зараз чай,тепле спілкування з найдорожчими та музика.
Я дуже довго тебе чекала!Справжнього!