Бадняк (веселяк, бедніда) — дерево-тотем, що було носієм різних природних і господарських благ для українця.
Свято Бадняка відбувалося наприкінці весни. В лісі вибирали дуб чи сук, зверталися до нього з співами як до помічника в господарстві.
По тому зрубували і, прикривши стовбур кожухами та килимами, врочисто везли в городище чи селище.
На обійсті, куди привозили, влаштовували святкову зустріч.
Господиня дому обсипала Бадняка зерном, хмелем, горіхами, примовляючи:
«Я тебе пшеницею, а ти мені дай хлопчиків, худобу, жито-пшеницю й всякого щастя».
Господар дому підносив високо вгору гілки Бадняка, промовляючи:
«Хай так високо росте пшениця, ячмінь, жито, овес, коноплі і всяке зілля».
Після обрядової вечері кожен учасник ніс додому гілку дерева як запоруку щастя.
Свято Бадняка було своєрідним табу на винищення гаїв, лісів і пущ.
В образі Бадняка, на думку вчених, відбилося первісне уподібнення своєму тотему — дереву.
Найдовше зберігся культ Бадняка у сербів, предки яких занесли це свято з верхів’я Дніпра.
[600x400]
