Сім батьківських заповідей

1. Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.

2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху...

3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.

4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти й втішати.

5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найголовніше, якщо можете, але не робите.

6. Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.

7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

Почуйте серцем голос Вашої дитини:

"Окрім їжі, дайте мені теплосердечність, безпечний спокій і вашу любов.

Дозвольте втішатися своїми замислами у цьому дивному світі спокійних змін.

Не карайте мене, коли я й так переживаю за невдачі, сама ж бо невдача є вже карою для мене.

Говоріть до мене серцем, очима, посмішкою, вашими руками: ваші слова не завжди мені зрозумілі.

Нехай тут панує мир – передумова мого розвитку.

У вашій хаті відпустіть мені у власність один куточок і частину вашої уваги та вашого часу.

Навчіть мене розуміти й відчувати красу і тішитися – радіти з усього, хоч би навіть і з найбільшої дурнички.

Підтримуйте і заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю ще сотні помилок.

Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем.

Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також „як” і „чому”.

Учиніть усе, щоб я відчула свою значимість і потрібність для вас, своє місце у планах вашої родини та школи.

Будьте до мене доброзичливі та лояльні, щоб я навчалася відплачувати іншим людям тим самим.

Покажіть, як дотримуватись обіцянки, слова.

Не думайте про мене лише як про немовля, коли я хочу рости і бути великою.

Допоможіть мені потроху перемагати біль і марні забаганки, тішитися майбутніми радощами.

Навчіть мене рівноваги, коли ви на мене гніваєтеся, але не боятися гніву, коли він справедливий і виправданий."