одна людина замріяно споглядає Дніпро
крізь вікна і двері вагону метро
так довго й уважно спостерігає
що врешті решт
провтикує свою зупинку
не вперше
одна людина зосереджено віддирає
майже прозору рекламну наліпку
з дверей вагону метро
і хочеться думати
що вона це робить
аби ніщо не заважало
замріяно споглядати Дніпро
як ніщо не заважає
отій першій людині
але не тому
а тому що дрібний хуліган
або нічим зайнятись
або не вистачає ласки
або одразу всі три
одна людина читає вірші
із книги незвичного формату
а інша підглядає й каже
не перегортай сторінку
не перегортай
я відішлю ці слова своєму другові!