ти дзвениш у кишені монетами
під асфальтним катком помирають амбіції
застрягає веселка під нігтями
доганяє небесна міліція

я пірнаю в безчасся
(тоді не було ще годинників знаєш
ми так виросли з того часу)
помаранчева куртка моя твої білі лакости
куриш парламент і п"єш кока-колу
я дивлюся на тебе замислено

виринаю з безчасся
(воно осідає на тілі моїм
стікає молочними краплями)
спасибі за колір зелений тобі
на листку А4 пригадуєш

солодкий фільтрат наших днів
таке концентроване щастя
до якого у спеку додаєш води
п"єш і думаєш
як ми виросли з того часу