Часом така меланхолія запливає величезними кораблями у мої порти... Хочеться відвідати місця, з якими раніше було багато спільного. Точніше з людьми. Місця то лиш фон. Я обманюю себе, мабуть. Думаю, що хочу на міст у Дорогожицькому парку. Насправді це просто бажання повернути ті часи, тих людей, ті заняття. Не назовсім, а так, трохи. А ще хочеться помиритися де з ким. Теж не назовсім. На день. Чи на два. Аби просто позгадувать, як усе було.
Навіщо воно мені? Та все просто. Зараз така лажа із моїм життям. Що воно і для кого. І куди іде. Ніхто не знає, насправді.