Ти ще мене пам"ятаєш іншою... Мала школота з волоссям довшим, ніж зараз. З амбіціями меншими, ніж зараз. Я сиджу біля тебе і думаю, що ти чуєш мої думки. Кажу тобі "бачиш, па, яка я стала... як живу. шо я ніхто і звать мене ніяк. а ти лежиш у землі, спочиваєш. довго вже так. нашо? невже так стомився? коли... коли ти встиг????...."
Хрещений підходить, кладе на могилку цукерки, печиво... Каже, щоб строго не судила, бо він любив мене. А кого я суджу?! Я знаю без ваших слів тупорилих і пустих, шо любив. Шо ви можете знать про любов? Дибіли сука. Ненавиджу вас і цей світ, котрий більше забирає, ніж дає.................