Плеєр поступово звільняється від прослуханих Іздрика та Муракамі. Майже так само натискаю Del на своїх про тебе думках. Чим тепер закидати вільний прострір, якими мегабайтами. Про що думать, коли все вільне... Ну, звичайно, мені ще далеко до life:) і трусів сімдесятого розміру, але тим не менше.
На годиннику 22:22. Покурила і відчуваю непереборне бажання кинуть шось на кишку, але якось соромно забивати шлунок в ту пору, коли люди загадують бажання.
Ще багато чого хотіла тут написать, але так лажово в голові, все путається, та ще плюс цей клубок спогадів, так шо ну його нахуй. Іду спать.