Там, де дата, пишу "19.III.11". Передавали кінець світу, вулкани, землетруси, катаклізми... Лазуткін мав розстеляти на небі білі рушники, хреститись, курити люльку з найкращою казахською коноплею. Але нічого не стається. Файр стілл бьорнін, вінд стілл блоуін. Так то.
Слухаю Іздика в аудіо, відчуваю себе невдахою. П"ю чай з лимоном. Бля, це ж яким треба бути майстром своєї справи, щоб отак усе крутить, так вертіть! Здавалось би, скільки того діла- букви і слова, а як затягує. І дивуюсь, що тямлю чи не просікаю, в"їжджаю чи не доганяю, шарю чи не вловлюю суті врешті решт,- а все-одно затягує! Цей вихор. Це просто щось.