Тепер, коли я тебе переросла, обігнала, коли на кожен твій жарт я знаходжу про три дотепніших, коли роблю те, чого від мене ніколи не очікував- ти зникаєш, ти- не вихід, ти- не варіант. Тебе не сприймають мої смакові рецептори, на тебе жодним чином не реагують мої нервові закінчення, навіть барабанні перетинки не вібрують від твоїх слів. Глянь у дзеркало, ти сам себе ще бачиш взагалі? Бо я перестаю. З кожним днем ти прозорішаєш, танеш.
І, можеш не сумніватись, коли ти станеш геть непомітним, як повітря, я вдихну тебе і видихну з димом останньої затяжки моєї останньої цигарки. Ну, звісно, після того, як ти скорчишся від нікотину і розіб"єш голову об стінки моїх легень.
Я видихну тебе, Каспер...