Любий Дід Мороз!

Доброго зимового передноворічного дня тобі! Правда дивно, що пишу цей лист аж у двадцять років? Сама в шоці. Може, саме тепер починаю вірити в дива. Може, саме тепер навчилася писати більш-менш без помилок. Щоправда, каліграфія дещо зіпсувалась із часів молодших класів. Роки стирають блиск з очей і псують почерк, але то таке. Тож, нумо ближче до теми.
Комп"ютери, велики, скейтборди, ролики, ляльки "Бебі-борн"- принеси, будь ласка, бідним дітям Зімбабве. А мені... Мені подаруй "шось хароше" і "те, шо нам нада". Широке поняття, насправді, але, я думаю, ти шариш. Внеси в мої мізки трохи розуму, впусти туди спокій, допоможи визначитися з життєвими пріоритетами і "понять свої чуства". Я справді хочу, щоб усе (ну, або хоча б щось) стало на свої місця. Зроби, будь ласка, так, щоб я могла без проблем знаходить ті книжки, які варто читать, ті слова, які треба казать, тих людей, яких варто любить.
Хоча, не впевнена, чи заслужила від тебе таких подарунків. Якби сіла тобі на коліна, як дитя, і ти спитав, чи гарно я себе вела увесь цей рік, то я, мабуть, хіба що іронічно усміхнулась, пригадуючи всі свої безглузді витівки за 2010-й. Ох, стільки дуростей наробила, мама ні гарюй... Я шкодую? Та ніфіга! Це життя! Моє життя. І воно прекрасне.
Так що, я думаю, ти зрозумів, що я хотіла тобі сказать.
Так що, да прибуде зі мною шось хароше і удачна удача!
Так що let"s my dreams come true! (чи як там правильно)

З непідробною і невигаданаю вірою в дива, Іринка.
[502x699]