Це дивно і тупо, але я сумую за тобою майже так само, як мій повітряний змій кольору прапора сексуальних меншин сумує за небом у таку негоду. Ні, він, звісно, може летіти туди прямо зараз, із першим поривом вітру, але має знати, що кожен політ неминуче закінчується падінням. А на асфальті не така вже й сприятлива смуга- мікс із мокрого снігу, грязюки і сміття. Я не хочу його штовхати на таке. Хай лежить,чекає кращих часів.
Так і я- можу спокійнесенько подзвонити (от би ще виграти мільйон і поповнити рахунок) та говорити з тобою на якісь загальні віддалені теми. Але кому воно треба. Все-одно впаду разом з червоною слухавкою в той самий мікс, що і змій. Іноді відчуваю себе лохом. Іноді НЕ відчуваю. Іноді, сука, не відчуваю нічого взагалі. І не можу визначитись- I’m lovin it, чи ненавиджу більше за апельсиновий сік і Шона Пола.
І не знаю, чи сміяться, чи плакать.
Нє. Таки знаю.
Треба піти покурить.