Мабуть, кожному в житті дається шанс на щастя. Шанс, щоб усе виправить, зажити довго і без турбот, ну , а якщо з турботами, то не надто суттєвими. Навіть тоді, коли вже досить тривалий час не стається нічого, крім суцільного лайна і підйобів долі- все одно шанс дається! Він летить у ворота, як м"яч. Але передбачувано, розмірено, як в уповільненій зйомці. А я ахуєнний воротар. І тому ловлю його легко і в руки. Цей такий омріяний багатьма м"ячик ніколи не втрапить у мою сітку. Бо пропустити можу хіба що несподіваний, прямуючий з шаленою швидкістю, лишаючий за собою вогненний, як у комети, хвіст. Я люблю такі м"ячі. Дуже люблю. Як і саме життя в його непередбачуваності та спонтанності. Вєра б тут сказала "Я бы вдула эту жизнь". Да, саме це б зробити з лайфом) От. Лише б не опинитися на лаві запасних після таких виїбонів.