Зі мною стається щастя. Вдруге за цю осінь. Воно розриває мене на мегапікселі, на мегабіти, розторочує, як светрик. Воно Є в мені, я відчуваю. Цей вечір з області фантастики, цей танець, про який можна було тільки мріяти (але я навіть не мріяла), на який запрошую уже не я Вас, а Ви мене. Безмежно рада з того приводу, що це стається, що Ви граєте «Lily was here» спешл фо мі, що це TnT, а я не відводжу погляду, бо все навкруги різко втрачає сенс. Не хочу більше нічого, крім як отак приходити, спостерігати і моєї руки у Вашій.
Увесь час воно в моїй голові, в мені. Я не згадую, бо не забуваю. Увесь час на мене обрушуються сотні літрів фарби. Кольори розпливаються по тілу, затікають у всі можливі отвори. Про це хочеться говорити всім, кричати на весь світ, нарешті, написати книжку! Я не контролюю своїх рухів і поглядів, коли чую сакс, саме Ваш сакс…
Кажу Вам, що колись обов’язково навчусь і зіграємо дуетом. Ця мрія приречена на втілення. Це бажання витісняє десятки інших з моєї голови, а в районі між горлом і грудьми щастя викидає свої млосно-солодкі радіонукліди. Щастя вибухає, як реактор, щастя робить мене суцільною самостійною блаженною одиницею.
Це мій уявний уклін для Вас. Дякую.