Ми не віримо в дива. Найменші ухилення від реальності насторожують і вражують нас. У голові одразу ж виникає "О Боже! Ні, це сон! Такого не може бути насправді!" Насправді все не насправді.
Коли я бачу в небі чіткі обриси якоїсь планети, то теж моментально розумію, що це сон. Бо це він і є. Мені сниться парад планет. Все небо рожеве та в атомних грибах, неймовірно гарне. Планети вимальовуються одна за одною, обертаються навколо осей, шикуються в ряд. Потім ще були якісь прибульці, які шматували людей, але то несуттєво.
Ще один мій сон був про те, як діти катаються по неймовірно тонкій кризі. Одна частина озера вкрита льодом, а інша ні. Вони летять у воду на санках, на ковзанах, на лижах... А тоді виходять на берег без пічалі і гайда знов.
Звідки вони? Ці дива в моїй голові...