Ти у всьому білому на сцені зі своїм бендом. Ой, ні,- Ви, бо я Вам, можливо, навіть у дочки годжусь. Сиджу і п’ю чай за столиком з усіма своїми, які в свою чергу хиляють горілку з соком. Сиджу та не відводжу погляду. Ваш саксофон- музика Богів, це рай на землі, це ванільна мрія, це диво див. Тепер Ви на вершині моєї власної пірамідки крутості. Цілий вечір я намагаюсь перебороти страх і запросити Вас на танець. І таки переборюю, запрошую. Всі ті люди були явно в шоці. Я відчувала, як у мою спину впивалися здивовані погляди, коли ми з Вами підходили ближче до сцени. Танцювали, мабуть, як батько з дочкою, бо відчувала себе справді маленькою дівчинкою, а моя рука у Вашій руці спітніла від надмірного хвилювання.
Грає «Ты изменяешь мне с женой», Ви кажете, що доволі цікава пісня, як для даної ситуації. А й справді:) Бо у Вас є дружина і все це досить дивно виглядає. Хоча, насправді нічого дивного. Ми просто танцюємо, як і мільйони людей у цілому світі в цю саму мить.
Я- Ліса, Ви- Джазмен. Все як у «Сімпсонах». Вони таки існують насправді, ці люди, які за один вечір викликають більше відчуттів, ніж інші за все життя.
[600x450]