Я знову на тому самому місці, серед цього листя. Правда, воно зараз ще не таке, як тоді було. Забагато домінуючого зеленого як на вісімнадцяте жовтня. Але ж який спокій просто лежати на землі серед того НЕлісу, дивитися в небо та упорядковувати думки, заспокоювати мозок. Саме тут він відчуває тишу і мир. TnT. Тут і тепер. Я обіцяю собі, що приходитиму сюди щороку в той самий день. І виключно з гарними людьми.